спочатку було щастя

Щастя – це коли легко. Коли легко бути, ходити, дихати. Коли розпочинаєш розмову і це легко.

Щаслива людина, яка знаходить свою зграю і з нею легко йде у важкі дороги, по важких стежках. Якщо важко одразу, все складно і життя перетворюється на драматичну постановку на двох людей, тоді це не щастя. І щастя туди не прийде, бо буде лише гра у владу когось над кимось. Зрештою хтось втратить себе і настане ніч душі.

Бути зі своїми людьми – це щастя. Зустріти своїх близьких серцем – дарунок життя. Коротка зустріч, довга зустріч – яке це має значення? Зустріч на кілька днів чи на місяць. На кілька секунд польоту у цьому космосі випадкових подій. Так, саме космос випадкових подій, космос хаосу зводить нас в одне місце і в один час.

Бігти чи йти по одній стежці, йти поруч, їсти разом, гріти одне одного, будити і піджартовувати. Коли із цих речей зникає легкість – щастя розчиняється і розсіюється за вітром. Воно не може існувати там, де є примус, де хтось наказує і вимагає. Щастя і легкості немає там, де хтось вважає винним іншого/іншу.

Хотілося написати, що щастя – бути у лісі, ходити в гори, грітися біля вогнища і з острахом слухати звуки ночі. Але щастя для мене перетворюється у живе лише в присутності живих людей, живих істот, в яких тече схожа до моєї кров, в яких очі бачать схожі кольори, а вуха чують звуки ночі. Якщо ж пощастить, то ці живі люди ще бачать магію навколо, чують як пульсує серце прадавнього дракона, сплячого у підніжжі великої гори.

Магія легкого щастя у тому, що коли ви прокидаєтеся, а поруч немає людей із подорожі, то це не руйнує щастя як таке. Це сумно, слід визнати, але сумно по-справжньому, легко. Так сумно буває, коли відпускаєш щось і приймаєш новий день. Коли видихаєш минуле і тягнешся за майбутнім у кожній миті дихання.

               

Щастя – це також вдячність присутності, розпізнавання, розкриття у миті. Вже завтра світ може зникнути, а зірки згаснуть. Вже завтра хтось піде назавжди. Вже завтра ангели не запалять сонця, але оці короткі миті щастя поміж дерев, поміж гір і озер – благословення. Це акт милосердя світу щодо живих усіх істот.

 

Дякую і тобі. Добраніч. І нехай завтра ангели запалять сонце для тебе. Можливо саме завтра прилетять твої птахи щастя на кілька секунд або місяців.

such a dreamer

Одного разу мрії здійснюються. Одного дня слухаю улюблену музику і чую як крізь неї промовляє бог. Кожен удар мого серця і падіння душі у п’ятки, потім знову до небес. Кожен удар як блискавки, що б’ють у голову, у саму верхівку голови і так тисячі разів. І я – громоприймач, чоло моє розбите, тіні розлетілися. Тінь моя стала сиротою.

 І отримую відповідь на питання. Будь собою. Будь собою всупереч. Будь собою для. Будуй. Руйнуй. Приймай і відпускай. Називай речі новими іменами і крокуй далі, але дивлячись у вічі змінам. І цінності – це не гроші, не предмети, не одяг, подарунки і все інше, що можна тримати в руках. Цінності – це те, що лежить у сутінках серця, і якщо їх немає у тобі – просто немає, нічого не зробиш. Споживай. Споживай до смерті, себе споживай, інших споживай, роздирай горлянки навколишнім заради втіхи. Заповнюй порожнечу у серці, де навіть зіркам немає місця.

Почув відповідь і повернувся з іншим відчуттям тіла, душі і розуму. Ніби вивернули подушку, викидаючи усе зайве. Стало легше дихати, а світ почав розмовляти іншою мовою. Очі мої згадали, що бачили у дитинстві. Вуха сповнилися звуками тиші. Шкіра зашелестіла як листя дерев.І тут почалася магія.

Магія крові. Ритуали допомоги із оберегами. Шкіра людей, символи, ріст дерев і мова лісу. Мої руки стали частиною процесу, який вростає у шкіру іншим живим людям. Хтось поєднується із листочками, хтось із китами, а ще гілками обростають. Хтось нарощує обличчя, геометрію, порухи ліній, плями і краплини фарби. Ми продовжуємо себе у своїх татуюваннях. І ця магія – найсильніша, бо вплітається у тіло, переплітається із душею, торкається розуму, щоби пробудити у ньому нові ноти, нові інтонації, півтони. Мені пощастило страшенно у цьому житті долучитися до життя інших людей і допомогти їм хоча би трохи. Мені пощастило отримати допомогу від інших, хоча вони навіть не підозрюють про це.

Моє серце сповнене вдячності людям, які були зі мною у найважчі миті сумнівів, які підтримали мене, повірили і дочекалися. Так важливо мати поруч людей, які дочекаються. Велике щастя бути поруч із людьми, які вміють радіти спільно, розділяти не лише хліб і вино, і рибу, але й радість. Радіємо! Кожного дня, коли сонце піднімається на небо. Кожної ночі, коли місяць розганяє голодних духів. Радіємо! І дякую. Тобі.