Ця проста вправа була однією із перших, які вдалися
мені дуже добре і майже одразу. Усі ці феномени, які переживають практикуючі,
схожі на перших порах, а потім починають мінятися в залежності від особливостей
характеру, установок, світогляду та сприйняття самого себе.
Отож. Ми сидимо і усвідомлюємо тіло, скануємо його і
уважніше даємо розгорнутися відчуттям у різних ділянках. Спочатку вдається
розглянути лише дуже загальні ділянки – руки, ноги, тулуб, голова. Іноді навіть
це важко тримати постійно в увазі. Як правило, у переходах між ними, свідомість
починає блукати. Це нормально, адже раніше ви дуже мало уваги приділяли
тілесності як вона є. Апріорі нам видається, що тіло наше, воно очевидно існує
і його іноді треба годувати, вмивати та доглядати. Це ніби щось таке існуюче як
бонус для нашого мозку і голови.
Тіло і наше сприйняття тіла – це доволі розірвані між
собою речі. Тіло як таке, тобто у його природній даності переживається зовсім
не так очевидно як підказує буденна свідомість. Більша частина його опцій – це механіка,
яка виконується несвідомо. Воно функціонує без нашого втручання. Серце б’ється,
дихання дихається, кров протікає, лімфа оновлюється, клітини народжуються і
вмирають, а шкіра міняється так непомітно, що вже за кілька хвилин перед нами у
дзеркалі інша людина.
Але ми цього ніби не помічаємо, оскільки тіло завжди «десь
там».
Коли ми починаємо усвідомлювати власну тілесність, то
відкриваємо не лише приємні переживання, але й неприємні. Існує багато
неприємних, некомфортних переживань, які ми ігноруємо, піддаємо відчуженню та
витісненню в окремі ділянки. І ці ділянки хронічно потім нам болять. Розпрацьовуючи
власний біль, ми стаємо повнішими, сильнішими, оскільки біль – це наше
внутрішнє переживання, а ми як дорослі люди повинні набратися звичайної
життєвої мужності, щоб побачити цей факт.
Існують нейтральні переживання, які точно присутні, але
через відсутність ставлення до них (плюс або мінус), вони весь час зникають,
дрейфують і, знову ж таки, несуть у собі доволі великий зміст або інформацію,
необхідну для нашого подальшого розвитку.
І нарешті позитивні переживання – це ті речі, які ми
також не розкриваємо до кінця, оскільки звикаємо до певної палітри і вже інших
вкраплень не хочемо відчувати. Мозок звикає, свідомість застигає і радість вже
не така яскрава, щастя затирається, а тіло стає чимось побічним, чужим, віддаленим.
Усвідомлення власного тіла – це тривалий процес. Якщо не
вдається одразу відчути всі тонкощі переживань, то це не страшно. Це природно. Просто
прийміть кожного разу той досвід, який отримуєте і продовжуйте бути собою у
власному тілі навіть поза межами медитативного часу.
Спочатку тіло буде яскравіше відчуватися у 20-30 хв.
медитації. А потім ви будете чути тіло трошки краще у решті часу доби. І тіло,
коли ви нарешті його почнете чути як себе самого, почне глибшати у відчуттям,
воно стане для вас джерелом мудрості, мужності та спокійної радості. Якщо ви
зможете у власному тілі знайти спокій, то за будь-яких обставин і ситуацій
свідомість буде стійкішою. Ваша життєва мандрівка неможлива без тіла, тож
вчіться із ним спілкуватися власною таємною мовою.
Успіху вам і у разі чого завжди можете мені написати
власні зауваження та питання.
