любов - це коли тримаєш руку іншої людини і дивишся крізь сон у вічність. мужньо, спокійно, дещо відсторонено, із розумінням та глибоким відчуттям, що усе має свій час, місце і кінець.
любов проявляється у сні разом. ми спали втрьох - я, Арніка і Кокос. людина, пес, кіт. ми бачили сни, розглядали вічність та безмір всесвіту під різними кутами. і мені здалося, що бачу як котячий сон розвертається у формі високої трави та полювання на мишей. А ще це хороше місце для відпочинку під сонцем.
сон Арніки - дивні тіні у зеленому полі, які стрибають навколо, бігають, гавкають. І тут серед тіней до неї виступає Іра - її найближча людина у цьому світі. радість зростає до нескінченності. тепло топить лід. тіні зникають.
мій сон? мій сон - це плетиво думок і образів. бачу підводні храми, тунелі під водою, які ведуть до місця мого спокою і зцілення. ці місця, які ведуть до серця. в них я ніколи сам.
крізь сон і сни
до мого серця
веде вода. Осінь.
мій сон сказав, що уся дисципліна і культивація свідомості потрібна для того, щоб священність цього всесвіту проявлялася у переживаннях крізь мене живого.
емоції та переживання як пантеон різних сил - щойно душа стає сильнішою, крізь неї починає проростати щось інше, щось сильніше. І це інше набуває не лише форми, але й Ім'я.
"Назви свою Любов. Побач її. Дай їй прорости. Нехай скаже те, що мало бути сказаним, словами, які були перед-усім", - каже мені голос, який в часи непогоди лунає найсильніше.
залишається лише віддатися потоку, який несе до підземного океану, до храмів та міст підводних істот. до великого потопу і переродження.
віддаюсь.
прокидаюсь.
любов проявляється у сні разом. ми спали втрьох - я, Арніка і Кокос. людина, пес, кіт. ми бачили сни, розглядали вічність та безмір всесвіту під різними кутами. і мені здалося, що бачу як котячий сон розвертається у формі високої трави та полювання на мишей. А ще це хороше місце для відпочинку під сонцем.
сон Арніки - дивні тіні у зеленому полі, які стрибають навколо, бігають, гавкають. І тут серед тіней до неї виступає Іра - її найближча людина у цьому світі. радість зростає до нескінченності. тепло топить лід. тіні зникають.
мій сон? мій сон - це плетиво думок і образів. бачу підводні храми, тунелі під водою, які ведуть до місця мого спокою і зцілення. ці місця, які ведуть до серця. в них я ніколи сам.
крізь сон і сни
до мого серця
веде вода. Осінь.
мій сон сказав, що уся дисципліна і культивація свідомості потрібна для того, щоб священність цього всесвіту проявлялася у переживаннях крізь мене живого.
емоції та переживання як пантеон різних сил - щойно душа стає сильнішою, крізь неї починає проростати щось інше, щось сильніше. І це інше набуває не лише форми, але й Ім'я.
"Назви свою Любов. Побач її. Дай їй прорости. Нехай скаже те, що мало бути сказаним, словами, які були перед-усім", - каже мені голос, який в часи непогоди лунає найсильніше.
залишається лише віддатися потоку, який несе до підземного океану, до храмів та міст підводних істот. до великого потопу і переродження.
віддаюсь.
прокидаюсь.
