суботу, 22 листопада 2014 р.

дракон

емпатія. дракони. безсилля. сльози.
і ще багато слів в один рядок, які не можуть скластися в текст.

просто мій дракон полетів і не повернувся. 

неділю, 16 листопада 2014 р.

зомбі

відбулася моя лекція про зомбі. це із тої серії, яка мені особисто дуже близька - страхіття, жахи, смерть, апокаліпсис, фантастика, наука, філософія, проблеми свідомості.
стаття буду переписувати, бо коли її реалізував у розмовній формі, вона виявилася нудною. лекція вийшла цікавішою і все одразу впорядкувала в голові. плюс ще картинки. плюс ще слухачі, які реагують. не думав, що скажу це колись навіть самому собі, але люди цікаві. тобто коли люди дотичні до якоїсь теми і їм вона також близька, то їхня присутність посилює ефект. завдяки цим людям дізнаюся про нові книжки і пошук продовжується. моя книга вічності відкривається у випадкових фразах.

люди цікаві також, коли медитують разом. це створення свого "поля", де ключові слова зливаються в один ряд. це те, що мені нагадує Шлях до істини. точніше, чую якраз цей Шлях в людях, які оточують мене в моменти відкриттів.
майже всі лекції стають кроком на цьому Шляху. якщо є хоча би одна пара вух, яка слухає і чує. якщо є хоча би одна пара очей, в яких можна побачити відблиск із глибини - там мені підморгує вічність, там істина і світло. можливо це дуже прагматично - шукати світло в інших, але чим далі - тим більше помічаю, що світло розливається у всіх феноменах, у всіх формах, незалежно від уявлень окремих голів. і моєї також.
за це величезне дякую людині, в чиїх очах і вчинках Шлях пробивається немов крізь асфальт. це Марина. вона стає мною, а я стаю нею. вона показує мені світло там, де я заблукав. сподіваюся, що іноді з мене також якась користь є. якби не вона, то слова не спліталися би із глибини, не виростали наверх і не хотіли бути почутими.
ще я думаю про смерть. відчуваю її. заплющую очі і чую як крізь клітини життя, проростає оця вічність. звідти формується мандала і туди вона згортається. це треба багато часу, щоб це нарешті побачити всередині себе.
і після цього я став спокійним. мої слова стали повільнішими, а думки немов листки восени.


неділю, 9 листопада 2014 р.

John Constantine from Liverpool

Кіану Рівз хороший актор. Він знімався у фільмах, які багатьом і мені також подобаються. Це і кібер-панківський «Мнемонік», і «Матриця», і «Маленький Будда», і «Scanner Darkly».. Одним із крутих фільмів був «Константин». З ролі в цьому фільмі образ самого персонажа змінився і фани хочуть бачити цього героя лише втіленого Кіаном Рівзом.

Але це не чесно. Недавно вийшов серіал «Константин», де герой більше схожий на коміксівського, де він не чорнявий, не дуже високий, не «няшка», а такий собі «Стінг» із «Дюни» - неврівноважений, хитрий, амбіційний, нервовий, його вчинки завдають болю багатьох навколишнім людям, найближчим персонажу. 

В коміксі мало екшену в голівудівському значенні, але там багато окультних елементів, тонких натяків, екзистенційної філософії і духу Нью-Ейджу. Там є екологічна проблематика, пошук виходів у інші реальності та звичайні людські стосунки.
Персонаж серіалу може не подобатися багатьом фанатам фільму, але він ближчий до коміксу, а отже до первообразу, а отже слід змиритися із тим, що голівуд дуже сильно міняє для комерційності. Романтичність коміксівського персонажа – темна, руйнівна, драматична. Сам герой – майже жива людина, яка змушена адаптуватися до зовсім інших умов. Це не мачо непереможний, а дуже сумний жартівник, чиї жарти часом ведуть його до поразки. Він падає обличчям в болото і це робить його ближчим до читачів.
Кіану Рівз – це романтизований образ голівудівського месії із надприродними здібностями. Він ходить із магічною зброєю, розфігарюючи усіх демонів та ангелів. Це класний образ, але він інший. І якщо буде друга частина фільму, обов’язково піду разом із Мариною та іншими друзями.

Але це не Ліверпуль. 

суботу, 8 листопада 2014 р.

Спалювання книжок

Існує один метод спалювання книжок, який можна використовувати будь-кому. І це є незаконним методом хіба з точки зору інституцій влади, контролюючих інстанцій.
Це метод спалювання книжок свідомістю. Ви читаєте і спалюючи книжку, вдихаєте її всередину своєї душі. Потім трансформуєте змісти і переводите їх у площину духу чи свідомості. Відтоді ви стали іншим, книжка стала іншим. При цьому страждає лише те, що заслуговує на минуле, на смерть і зникнення. Це попередня шкіра, думки і переконання.
Якщо звісно ця книга є дійсно важливою. Бо існують такі, що як недоношені звірята бігають поміж ніг і кричать в рупори реклами – СПАЛИ МЕНЕ! ВБИЙ МЕНЕ!!

Таких книжок купа в ларьках, де поруч із ручками, скрепками та газетами можна побачити ще сємкі, кіндер-сюрпризи та зубочистки.
Метод спалювання книжок свідомістю звісно спричинить незручності. Ваша свідомість буде розширюватися за рахунок інших територій. Ваша пам'ять буде розвиватися і не так легко буде поставити в якийсь темний куток спогад з минулого. Ваше мислення буде оживлюватися, а отже аналізувати речі, які раніше були на периферії. І нарешті ви почнете помічати багато невидимих феноменів. Наприклад відсутність логіки та абсурдність буття.
А ще – відсутність сенсу життя. Справжнього.
Тому читайте книжки. Читайте і спалюйте паперові, електронні, вигадані і ще ненаписані.

П.С. до позитивних моментів слід долучити – краще засинання після читання книжки. Навіть жахіття на папері сприяють оздоровленню. Бо після кожної хвороби організм стає сильнішим. 

середу, 5 листопада 2014 р.

японці

за що люблю японців. за те, що вони як інопланетяни, країна інопланетян, які прилетіли до нас, оселилися разом зі своїми богами і духами.
японці - це відблиск цієї іншої реальності, іншого паралельного світу до того, в якому зараз проживаю. але це не обмежує зрештою мрії, бо мрії і фантазія не мають обмежень.
ноги-руки мають. фантазія ні.

вівторок, 4 листопада 2014 р.

all the vampires

в паралельному світі, де перемогли монстри, а не люди, вампіри і зомбі ходять до своїх жерців для екзорцизму від людського духу.
уявний діалог:
- бартоломеуше, що з тобою? ти знову почав проявляти глупоту і заздрість.. після стількох століть життя..
- мабуть знову варто сходити до жерця. 

Дати уточнено!

блог - це така вєщ, яку не пойняти, якщо не писати хоча би по сторінці вдень і виписувати думки, які пролітають під час крокування чи катання. 
наважився знову відновити блогування, бо є багато спогадів і актуальних речей, фіксація яких дозволить трохи впорядкувати час, простір і побачити трохи більше, ніж лише спалювання живих клітин організму. 
кілька загальних речей, про які давно пора було написати.. 
1) минуловеснева лекція про "філософські ідеї у фантастичних блокбастерах" у бічному приміщенні "Театру юного глядача" для мене стала творчим проривом. там я зумів вивести на публіку ідеї, які не просто набули втілення у вухах та мізках слухачів, але й повернули віру у фантазування, мрії та іншу реальність. це та реальність, до якої я з дитинства прагнув і дивувався, чому дорослі відкидають її. хоча в якийсь момент життя також вчинив - подумав, що належу до числа "дорослих і респектабельних". хах. і тут же згадав 
теза, антитеза, синтез. дитинство, дорослішання, органічність. 
2) на тій же лекції пообіцяв своїх слухачам прочитати лекцію про зомбі. швидш за все вона відбудеться. і можливо навіть десь у 10-их числах листопада. це можливо буде в арт-ключі, але в контексті останніх подій ніколи не можна бути впевненим у місці та часі. 
3) був губерт у гостях. він приїхав сюди в пошуках мрійників від філософії, які готові до наукової співпраці та обміну ідеями. і прочитав лекцію про штучний інтелект. лекцію переклад я, звісно довільно, інтерпретуючи і багато чого не до кінця перекладаючи, але досвід був цікавим. сумним було інше - навіть при інформування про цю подію за 3 місяці нашу систему, вона всеодно в останній момент обмежиться лише фотографуванням і статтею на сайті університету. хоча там багато було обіцяно, зокрема гостей із математичних спеціальностей, перекладача, проектор, аудиторію і час. 
і знаєте що? все міняється за кілька хвилин до початку лекції - аудиторія інша, проектор не вмикається, ноутбука немає, точніше він є, але немає виходу на відео-карту, а на іншому ноуті просто немає нової операційної системи. відповідно.. лекція пройшла і фото з неї можна навіть побачити. але ніхто не зможе передати стан розгубленості, який вкотре доводить - краще мати справи у сфері приватній, безоплатно, але люди прийдуть і їм буде цікаво і справа ніколи не в грошах, чи звіті по науковій праці і ТЕДЕІТЕПЕ. 
4) стосовно ініціатив, то найкращим досвідом наразі для мене є лекційний курс із буддології, який читаю в чаївні Макоча. це дуже хороше місце, відповідне для малої групи, в яку записалися лише ті, кому це дійсно цікаво. окрім лекцій ми займаємося освоєнням основних медитативних методик і в результаті - спокійні, усміхнені обличчя, а не роздратовані очікувачі заліку із дисципліни на вибір, де ніхто нічого не вибирає. 
5) серед моїх студентів є багато моїх майбутніх друзів.. точніше, враховуючи мою мізантропію.. добрих знайомих. але також серед студентів є багато негідників. Марина каже, що це система їх так міняє. але це в природі людини - бути егоїстичною, прагнути вигоди лише собі і справедливості лише стосовно себе. не здивуюся, якщо цього семестру знову появляться прохачі від інших кафедр, де "колеги" згадають про моє існування. і будуть: "то така хороша, золота, талановита дитина, але цього семестру всьо дуже важко і цій дитині треба дуже багато - високу оцінку, бо вона така хороша, золота, талановита". я дав собі слово не вживати у текстах слова на літеру "М.", бо його вже успішно запатентували у владі, ЗМІ і всі, хто діє всупереч ідеалам, яким події "М." були присвячені. 
хтось скаже - колись їм це вернеться - пробач і постав! а я скажу - це талон №2 вже і тут - в кінці цього семестру.