Світ, у
якому немає чудес – мертвий світ. Я можу не бачити їх зовні, не спостерігати
єдинорогів та ельфів поміж будинків міста, у цих урбаністичних джунглях. Тим паче
день, чия пора завжди вихолоджує сутінки і безпорадна уява бачить лише
розумові, логічні структури.
Однак щойно
настає вечір, підкрадається темрява, з-за рогу будинку виростають дерева
висотою у вавилонську вежу. Щойно тіні запускають пальці у волосся дня,
розсіюючи світло, поглинаючи його на вечерю, ельфи розспівуються, а гноми
гуркотять кузнями.
Удень немає
чудес, окрім чудес технічних, розумових, породжених прогресом. Блискаючі смартфони,
екрани телевізорів, швидкі автівки і літаки високого польоту – це чудеса дня. Як
я звик до них, розчарував їхній світ для себе і власної душі! Вони втратили
свою силу наді мною, немов кастровані титани. Цей світ для мене дійсно став
лише матерією, лише грою у бісер, де сенси розтираються, а голос і слово
втрачають силу та індивідуальність. Магія вислизає із цих слів, зіслизає з
гірки по пір’їнах Великого Гусака.
Тарілка може
поплисти проти течії. Людина може йти по воді. Руки можуть робити із води вино.
Для цього достатньо заплющити очі, відкритися уяві і дати їй можливість
проговоритися. Дати можливість магії знову наповнити нас і не лише світлими
образами щастя та безмежної радості, але й кольорами смутку, глибини, задуми.
Палітра
почуттів та емоцій містить не лише теплі відтінки і тони. Десь у півтонах
ховаються дракони. І лицарі дарма шукають їх у світлі дня, бо дракони – це вони,
що випили і б’ють жінок та дітей.
Людина може
змінитися. Може стати на ноги, підняти власне серце і продовжити мандрівку
всупереч вітру. Людина може підняти камінь і знову нести його на гору, віддаючи
честь Прометею, який запалив магію вогню у серцях та розумах. Людина може
робити добро і бути милосердною навіть у маршрутках, де гнів і сльози, і
байдужість панують над душами. Де іконки святих із болем споглядають щоденне
життя без чудес, вдивляючись в обличчя водія та пасажирів.
«Передаємо
за проїзд, задня площадко!»
«Надаємо значення
дурницям, здоровий глузде!»
«Очікується
невелика турбулентність, багатоповерхівко сердець!»
Магія існує.
У цю коротку мить між ударами серця, між вдихом та видихом. У цій маленькій
точці, де розпочинається новий світ і розгортається вічність кольорів. Достатньо
вдивитися, вслухатися, помовчати.
Помовчати.
