Третя вправа у переліку
(http://www.ex.ua/89354257)
ґрунтується
на простому принципі «розслабити легше те, що було щойно напруженим». Відповідно,
відчути розслаблення можна лише після напруження, а сильніше або інтенсивне
напруження може при належному усвідомленні багато розповісти про ситуацію
загалом у тілі та його сприйнятті людиною.
Дуже часто у вправах вас
просять – «розслабтеся», «відпочиньте», але найчастіше, це не зовсім вдається. Причини
можуть бути різні. Наприклад, розслабити важко те, що не було особливо
напруженим – немає різкого контрасту відчуттів. Буває, що важко розслабитися
через велику кількість думок в голові і вони ніби підсилюють напругу в окремих
ділянках тіла, в окремих мязах. Зверніть увагу, що коли ви концентруєтеся або «берете
себе в руки», то тіло реагує руками (буквально), щелепою, бровами тощо. Якщо не
відпускати думки, не відпочивати мисленням хоча би іноді, то напруження стає
хронічним, неправильним і неритмічним для тіла загалом.
Тому ми спочатку
напружуємо м’язи окремих ділянок і тоді відпускаємо, щоб тіло закріпило у собі
момент розслабленості, випаровування напруження, звільнення енергії назовні. Окрім
цього вправа має на меті вироблення хорошої звички помічати напруження у тілі
(в цьому вона пов’язана із вправою №1 – на усвідомлення тіла). Приємним бонусом
може стати здатність відпочити в кінці заняття, а звільнена енергія напруження
просто не дасть мозку впасти у стан сонливості. Фокусування із відчуттів у
тілі, нарешті усвідомлюється вами як насамперед фокусування свідомістю.
Все, що відбувається у
вашому тілі, відображається у мисленні, у сприйнятті внутрішніх та зовнішніх
речей. Тому розвиток здатності схоплювання відчуттів напруження та розслаблення
розширює інструментальний набір для роботи із психічним змістом загалом.
Сподіваюся, цей запис вам
допоможе у практиці. Якщо будуть питання – пишіть.