Репорт по медитації 2015-2016

Нарешті дозрів для підсумків за рік. Зроблю це не в стилі офіційного звіту, а радше як пост про враження від людей, методики і простору, який ми разом створювали. Спонтанний репорт про хороші речі.  

Місце. Насамперед хочу подякувати своєму другу і файному чоловіку – Ігорю Страмику, який дозволив нам займатися вже другий рік поспіль у своєму офісі-приміщенні. Те, що він отак дозволив приходити купі нових людей до себе в офіс, сидіти і займатися медитацією – це не просто подвиг, а великий, неоціненний подарунок нам всім. Моя вдячність йому зростає кожного дня. І це не просто слова, щоб потішити його, а факт. Ми мали стільці, ми мали простір, ми мали колонки для музики і лампи, які спалахували під час практики (ці лампи більше робили для пробудження свідомості, ніж мої інструкції). Не знаю, де ми будемо збиратися наступного року, але цей рік провели достойно.

Люди. Мені було приємно попрацювати із вами. Не знаю, наскільки вдалося вам пережити ті ж речі, які розвивалися в мені, але робота в групі – це дещо інше, ніж самостійна медитація. І цих моїх неповних 18 років особистих пошуків не дали такого вибуху, як два роки роботи із вами, мої сміливі друзі. Піддати себе експерименту, в незнайомому просторі, із незнайомими людьми, із незнайомим до кінця інструктором (ніхто ж не знає, що в мене робиться в голові) – це дуже сміливий крок. І те, що ви завершили курс свідчить про вас як про впертих людей, які цілеспрямовано шукають чогось більшого, ніж просто розваги. Хоч це і розвага також, екзотика, щось незвичне.. доки не почнеш займатися. Дякую (перепрошую за невпорядкованість) Саші Олинцю, Ігорчику Страмику, Галі Перверзевій, Марії Малярчук, Тоні Вишняковій, Володі Головатому (нам треба просто вдвох сходити нарешті на Лопату і вирішити справу із мандрівками), Павлові Корязі, Дані Ткачук, Галі Коваліско, Миколі Глібовичу, Остапу Калюжному, Дімі Марчуку, Таразу Кендзьору, Свя-то-сла-ву Співаку (тобі окремий респект, бо отак відмовитися від качалки заради медитацій – це взагалі крутяк) і багатьом іншим людям, які приходили на одне-два заняття. Вибачте, я усіх не пам’ятаю і якщо когось забув, то куплю шоколадку. Ми звісно не розмовляли багато про ваш досвід медитації, чого мені звісно дуже би хотілося і не тому, що хочу накопичити більше знання про досвіди, а тому, що з вами мені хотілося познайомитися більше. Це як у фільмі «Піаніст»: I wish I knew you better. Слова, які герой сказав своїй сестрі при останній зустрічі перед відправленням у концтабір. Адже наші зустрічі були для мене дійсно ліками.

Окрема подяка Марині, яка мене підтримувала весь цей час і давала купу корисних порад.

Методика. Вона працює і це найголовніше. Вона не працює в науковому розумінні, бо я не застосовував тестів, МРТ, вибірку, ізольований простір, піддослідних. Мені вже не потрібні результати, які я хочу запрезентувати академічній спільноті і написати ще кілька книг про це для вибраних читачів. Я це відпустив ще позаминулої зими. Виявилося, що життя цікавіше, а методика – це просто набір вправ, які допомагають трохи зняти біль, трохи відпочити, трохи зазирнути крізь каламуть душі на стан всередині, трохи краще спати, трохи більше дихати на повні груди і, звісно ж, бачити більше веселих феноменів. Усі ці вправи, які ми використовували нічого не варті без людей, які приходять і медитують. Вся методика не варта без моїх власних зусиль. Розуміння цього дуже сильно вплинуло на зміни, які відбулися за цей рік у сприйнятті усіх зусиль. Мені дійсно цікава не методика, а люди, які її застосовують. Якщо вдається хоча би трохи допомогти учасникам курсу, то це змінює світ, бо світ – це кожен із нас.

Я зі спокійним серцем відпускаю попередній наш рік занять. Сподіваюся, що вам сподобалося практикувати і за можливості ми продовжимо.

Із вдячністю та готовністю прийняти будь-яку критику та поради з боку учасників, Ігор.

P.S. Скринька для електронних листів: dharmadhatu.ua@gmail.com
Пишіть, чекатиму листів і завжди радий допомогти, чим зможу.  

Інтенсивна релаксація м`язів

Третя вправа у переліку

(http://www.ex.ua/89354257)

ґрунтується на простому принципі «розслабити легше те, що було щойно напруженим». Відповідно, відчути розслаблення можна лише після напруження, а сильніше або інтенсивне напруження може при належному усвідомленні багато розповісти про ситуацію загалом у тілі та його сприйнятті людиною.

Дуже часто у вправах вас просять – «розслабтеся», «відпочиньте», але найчастіше, це не зовсім вдається. Причини можуть бути різні. Наприклад, розслабити важко те, що не було особливо напруженим – немає різкого контрасту відчуттів. Буває, що важко розслабитися через велику кількість думок в голові і вони ніби підсилюють напругу в окремих ділянках тіла, в окремих мязах. Зверніть увагу, що коли ви концентруєтеся або «берете себе в руки», то тіло реагує руками (буквально), щелепою, бровами тощо. Якщо не відпускати думки, не відпочивати мисленням хоча би іноді, то напруження стає хронічним, неправильним і неритмічним для тіла загалом.

Тому ми спочатку напружуємо м’язи окремих ділянок і тоді відпускаємо, щоб тіло закріпило у собі момент розслабленості, випаровування напруження, звільнення енергії назовні. Окрім цього вправа має на меті вироблення хорошої звички помічати напруження у тілі (в цьому вона пов’язана із вправою №1 – на усвідомлення тіла). Приємним бонусом може стати здатність відпочити в кінці заняття, а звільнена енергія напруження просто не дасть мозку впасти у стан сонливості. Фокусування із відчуттів у тілі, нарешті усвідомлюється вами як насамперед фокусування свідомістю.

Все, що відбувається у вашому тілі, відображається у мисленні, у сприйнятті внутрішніх та зовнішніх речей. Тому розвиток здатності схоплювання відчуттів напруження та розслаблення розширює інструментальний набір для роботи із психічним змістом загалом.

Сподіваюся, цей запис вам допоможе у практиці. Якщо будуть питання – пишіть.

Вправа на усвідомлення дихання

щойно після 5-ти денного ретріту зрозумів, наскільки сильним є ефект від цієї вправи. вона може відрізнятися початком, серединою і кінцем, загальною схемою і послідовністю, але головне - це регулярність та поступове збільшення тривалості до 1 год.

важливо знайти ділянку в процесі медитації, яка сприймається найлегше. серед буддійських вчителів поширеною є рекомендація щодо двох ділянок:
1) ніздрі та ніс;
2) стінка живота.

можна звісно спробувати концентруватися на відчуттях у грудях або у шиї, але потік повітря поступово в цих ділянках буде послаблюватися у відчуттях і "згасати". ніздрі слугують "воротами", то там завжди буде повітря і його потоки. живіт - навіть у глибокому розслабленні буде рухатися, ледь відчутно, але цього буде достатньо. груди ж і шия потребують сильнішого потоку повітря, а отже зусиль в дещо іншому напрямі.

наше завдання - вироблення вміння концентруватися. поступово в процесі розслаблення та гальмування основних мисленнєвих процесів, дихання буде "згасати" і перетворюватися та стрічку повітря, а потім нитку. і свідомість також буде витончуватися, набуваючи рис непорушності.
звісно, це вийде не одразу. але результат може дуже сильно здивуватися навіть після тривалого періоду медитацій.

тепер щодо просто "вступної" схеми. рекомендую розпочинати із загального усвідомлення тіла, переводячи процес дихання у автономний режим, лише спостерігаючи цей процес. перший крок - рахунок до 10 (рахувати лише видихи). далі - розділяємо шлях повітря на 4 складових: ніздрі, горло, груди і живіт. на кожній із ділянок рахуємо видихи до 10. занурюючись вниз у живіт. потім ще 10 дихальних циклів - повний шлях повітря всередину і назовні.

під час цієї схеми виділіть для себе "свіжішу ділянку" із запропонованих вище і продовжуйте рахувати до 10. далі лише рахунок повітря, занурення всередину себе, занурення і звільнення від сонливості та витончення дихання разом зі свідомістю.

із загальних рекомендацій: спробуйте відпустити максимально процес дихання - не втручайтеся силою, напруженням у м*язах. просто впускайте і випускайте потоки. розслаблюйте тіло і особливо зверніть увагу на ті м*язи, які спонтанно напружуються - відпустіть і їх. потім відпускаємо все, окрім фіксації вдиху та видиху. приходять думки - відпускаємо; приходить сонливість - занурюємося і відпускаємо (ніби ви пірнаєте у воду і виринаєте); приходять візуальні образи - відпускаємо і далі дихаємо, ніби ви - русло для ріки і ріка - це повітря, яким ви дихаєте.

пам*ятайте, що вправа - це ваша спроба пізнати себе краще. не робіть над собою надто сильного насилля, водночас спробуйте до процесу поставитися відповідально і серйозно, оскільки це досвід зустрічі із собою.

а потім напишіть мені про свій досвід.

Вправа на усвідомлення тіла

Ця проста вправа була однією із перших, які вдалися мені дуже добре і майже одразу. Усі ці феномени, які переживають практикуючі, схожі на перших порах, а потім починають мінятися в залежності від особливостей характеру, установок, світогляду та сприйняття самого себе.

Отож. Ми сидимо і усвідомлюємо тіло, скануємо його і уважніше даємо розгорнутися відчуттям у різних ділянках. Спочатку вдається розглянути лише дуже загальні ділянки – руки, ноги, тулуб, голова. Іноді навіть це важко тримати постійно в увазі. Як правило, у переходах між ними, свідомість починає блукати. Це нормально, адже раніше ви дуже мало уваги приділяли тілесності як вона є. Апріорі нам видається, що тіло наше, воно очевидно існує і його іноді треба годувати, вмивати та доглядати. Це ніби щось таке існуюче як бонус для нашого мозку і голови.

Тіло і наше сприйняття тіла – це доволі розірвані між собою речі. Тіло як таке, тобто у його природній даності переживається зовсім не так очевидно як підказує буденна свідомість. Більша частина його опцій – це механіка, яка виконується несвідомо. Воно функціонує без нашого втручання. Серце б’ється, дихання дихається, кров протікає, лімфа оновлюється, клітини народжуються і вмирають, а шкіра міняється так непомітно, що вже за кілька хвилин перед нами у дзеркалі інша людина.

Але ми цього ніби не помічаємо, оскільки тіло завжди «десь там».

Коли ми починаємо усвідомлювати власну тілесність, то відкриваємо не лише приємні переживання, але й неприємні. Існує багато неприємних, некомфортних переживань, які ми ігноруємо, піддаємо відчуженню та витісненню в окремі ділянки. І ці ділянки хронічно потім нам болять. Розпрацьовуючи власний біль, ми стаємо повнішими, сильнішими, оскільки біль – це наше внутрішнє переживання, а ми як дорослі люди повинні набратися звичайної життєвої мужності, щоб побачити цей факт.

Існують нейтральні переживання, які точно присутні, але через відсутність ставлення до них (плюс або мінус), вони весь час зникають, дрейфують і, знову ж таки, несуть у собі доволі великий зміст або інформацію, необхідну для нашого подальшого розвитку.

І нарешті позитивні переживання – це ті речі, які ми також не розкриваємо до кінця, оскільки звикаємо до певної палітри і вже інших вкраплень не хочемо відчувати. Мозок звикає, свідомість застигає і радість вже не така яскрава, щастя затирається, а тіло стає чимось побічним, чужим, віддаленим.

Усвідомлення власного тіла – це тривалий процес. Якщо не вдається одразу відчути всі тонкощі переживань, то це не страшно. Це природно. Просто прийміть кожного разу той досвід, який отримуєте і продовжуйте бути собою у власному тілі навіть поза межами медитативного часу.

Спочатку тіло буде яскравіше відчуватися у 20-30 хв. медитації. А потім ви будете чути тіло трошки краще у решті часу доби. І тіло, коли ви нарешті його почнете чути як себе самого, почне глибшати у відчуттям, воно стане для вас джерелом мудрості, мужності та спокійної радості. Якщо ви зможете у власному тілі знайти спокій, то за будь-яких обставин і ситуацій свідомість буде стійкішою. Ваша життєва мандрівка неможлива без тіла, тож вчіться із ним спілкуватися власною таємною мовою.

Успіху вам і у разі чого завжди можете мені написати власні зауваження та питання. 

Про оплату

Іноді люди хочуть займатися медитацією окремо, індивідуально, в парах тощо. Так переді мною постало питання – чи за це потрібно платити гроші за заняття, скільки має бути цих грошей тощо. Мені здається не зовсім правильним брати за це гроші. Не тому, що вони погані, брудні чи щось таке, а я затятий антикомерційник. Справа в тому, що індивідуальні заняття потребують трохи уважності, довіри, відповідальності і головне (що для мене особисто є важливим) – регулярності. Якщо людина розглядає такі заняття як форму розваги чи платної послуги – це мені не підходить. Спробую пояснити, чому саме:

1) індивідуальні заняття проводяться лише із людьми, яким я можу довіряти і які можуть довіряти мені. Тобто це не просто послуги за гроші, а спільний процес пізнання певних феноменів іншого характеру. Я відкриваюся людині, людина відкривається мені. Ми обоє збагачуємося і стаємо друзями. Але навіть від друзів хочеться серйозності у вправах;

2) гроші між друзями мають тенденцію до змін у ставленні. Це не обов'язково буде свідомим – просто так виховують багатьох людей: ти платиш, а отже тобі винні; ти даєш гроші, не отримуєш очікуваного «продукту» і можеш розчаровуватися в отриманому, проектувати на «інструктора» невдачу і реагувати негативно не на внутрішню ситуацію (яка породжена дуже часто поспіхом, невпевненістю, страхом, прив’язаністю до ілюзій та образів окремих людей у власній голові).

У психології проблему «проекцій» або «переносу» на людину, яка певним чином допомагає у роботі із внутрішнім змістом психіки, вирішують оплатою – це ніби створює захисну перетинку між двома людьми: пацієнтом та терапевтом. Але оскільки я відмовився від грошей, то слід було придумати щось інше, прийнятне для нормального спілкування та подальшого розвитку. Медитація – це не та річ, яку можна продати. Я не хочу відчувати себе винним комусь. І водночас не хочу, щоб хтось почувався винним мені.

І мені прийшло рішення. Це книги, або фрукти, або солодощі. Книги дають можливість розвиватися і мені, і людині, яка може ці книги брати читати. Фрукти і солодощі ми все одно розділяємо після заняття, коли спілкуємося, п`ючи чай. Не лише я віддаю чи отримую – це пов'язаний процес, дуже інтимний, який на якусь мить дає відчуття радості від присутності у конкретному моменті. Виходить так, що це навіть не оплата, а своєрідний бонус для подальшого розвитку і просто приємного проведення часу. Це ще одна нагода розповісти свою історію і послухати чиюсь.

Тому, у разі якщо ви спробували заняття у групі, вам захотілося далі розвиватися в цьому керунку і для цього достатньо мотивації та переконаності у важливості процесу саморозвитку, готуйте книжки, солодощі і фрукти на наступний семестр. Після літнього відпочинку і різних експериментів, переконаний, що буду мати щось нове для розповіді та експериментування.

зауваження щодо медитації (частина 2)

1. сонливість. під час вправляння часто нападає сонливість - від незвички розслаблене тіло починає просити поспати, вимкнутися і трохи відключитися від реальності. справа в тому, що зазвичай існує два найвідоміших (стереотипних) стани свідомості - сон та діяльний режим. ми прокидаємося і засинаємо. коли працюємо, то утримуємо себе в режимі "активність", а коли десь сядемо в комфортне, тепле місце без конкретного завдання, то може увімкнутися "сплячий режим". це нормально. так само нормально переживати сонливість під час медитації - від неї неможливо втекти, її неможливо вирізати, але з часом свідомість перестане різко поділяти стани на лише 2. і після "розвантаження" ресурсу сонливості (який залежить зокрема від біохімічних факторів) свідомість починає "виринати" із сонливості, стабілізується фокус і тоді вже починається інший етап самопізнання. тому не варто різко засуджувати себе за дрімоту або "вимикання" в процесі дихання чи релаксації.

2. змагальництво. іншим "режимом", який може перешкодити в медитації, є постійна орієнтація на результат. при цьому результат вимальовується абстрактно, як своєрідна бажана мета і мозок запускає процес пошуку найоптимальнішого рішення. а ще краще, якщо поруч будуть люди, з якими можна позмагатися у швидкості пробудження, просвітлення, польотів у астрал тощо. медитація - це не змагання, а самопізнання. якби наш внутрішній пошук був передбачуваний, то не було би в ньому потреби. цей досвід неможливо просто прочитати в книжці, почути від когось і забрати собі. неможливо завантажити на телефон. можна лише пережити. немає фінішної прямої, про яку багато розповідають "вчителі" з різних езотєрічєскіх традицій. є ви, методика і зміни свідомості у своєму природному ритмі.

3. мозок атакує. так склалося, що наш розум постійно хоче вирішувати проблеми, особливо тоді, коли тіло перебуває у стані спокою та нерухомості. в голові пролітають думки про: роботу, листування, смс, родинні проблеми, вигул домашніх улюбленців, поїздка в інше місто, відпустка, купівля продуктів, політика тощо. це важко зробити, але усі думки і рішення слід просто відпустити. на короткий час вправи усі "фундаментальні проблеми людства і вашого життя" слід відпустити повз і крізь вашу свідомість. не витісняйте, не боріться із цими думками і не засуджуйте невдачі, але відпустіть із видихом - вони просто підуть як потоки води або табуни живих істот, що пробігають через поле вашої свідомості. не годуйте їх, не будуйте дамбу із бажання чи почуттів - і вони зникнуть. спробуйте і потім розкажете мені, які були враження.

ще буде

попередні зауваження щодо медитації

1. регулярність. навіть якщо це вправа на 10-15-20 хвилин, то варто її практикувати хоча би раз у день. щоденно. вибрати собі час, місце, можна облаштувати навколо себе приємну атмосферу, вимкнути телефон, компутер і телевізор. це той час, коли ви будете не кимось іншим, а собою. не для когось, а для себе. це як маленький часопростір вашого комфорту та дослідження.

2. не очікуйте надто багато і надто мало. можна прочитати дуже багато книжок і статей про користь медитації для бізнесу, здоровля, стосунків і просто не почати медитувати. бо виявиться, що після перших занять нічого не змінюється. так само важко відмовитися від своїх "шкідливих" звичок, від витрати енергії на різні супровідні "важливіші" справи. і як часто буває у випадку людини - приходить розчарування. медитація - це не сибірський бальзам, рекламу якого можна побачити у всіх "бабулькіних" газетах. це не панацея від хвороб, від соціальних проблем тощо. медитуючи, ви стаєте собою більше, частіше і зрештою власними силами починаєте вирішувати речі, до яких раніше не знали як підійти, оскільки реагували надто емоційно.

3. алкоголь та рекреація. всупереч поширеній думці, медитація - це не лише відпочинок та релаксація. це також дослідження самого себе, яке може принести несподівані і неприємні відкриття для людини. не варто поєднувати практику медитації із алкоголем. якщо ви поїли, то зачекайте хоча би годину до початку вправи. якщо ще не їли, то після медитування зачекайте хоча би 30 хвилин.

4. посадка. одним із факторів, який може відлякати або розчарувати початківця - це вимога сидіти у позі "лотоса" або інших "йогічних" позах. але це зовсім не обов`язково. виглядає ця вимога аналогічною до того, як змусити непідготовлену людину бігати багатокілометровий крос із першого дня. вистарчить крісла, табурету, навіть на дивані можна вмоститися, якщо важко триматися рівно. перші заняття будуть давати ефект загального розслаблення і поступово тіло саме буде допомагати правильно всістися. кілька моментів, які слід враховувати - спина повинна бути рівною, але без зайвого напруження м`язів - не треба вигинатися дугою, але також не варто сутулитися і горбитися. в обох випадках напружуються групи м`язів, які згодом почнуть просити мозок дати їм відпочинок. вагу тіла слід розміщути не на ногах (коли ви сидите), а на тазових кістках. уявіть собі, що тулуб - це стовбур дерева і він логічно має впиратися низом у поверхню крісла або підлоги.

5. некомфортні відчуття. перешкодою можуть стати неприємні, іноді болючі відчуття, які в один момент можуть підштовхнути людину стати і вийти. це можуть також бути відчуття просто незвичні. як будь-які феномени, усе минає і у сфері психічних переживань це правило також працює. просто посидіть, уважніше зосередьтеся на відчуттях і відпустіть їх. вони як живі вередливі істоти, які просто потребували вашої тимчасової уваги. виговорюються і йдуть на відпочинок.

продовження буде.

перелік вправ

впродовж року ми спробували вправи із цього переліку:

1) усвідомлення тіла – перша вправа для кращого сприйняття тіла і спостереження процесів заспокоєння внаслідок «аналізу»;

2) усвідомлення дихання – спостереження дихання і засвоєння «дихального» фундаменту будь-якої медитації в буддизмі. Взаємозв’язок дихання і станів свідомості;

3) посилена релаксація – інтенсивне розслаблення і сприйняття свідомістю контрасту напруження і звільненої енергії;

4) візуалізація і робота із образами – підключення образного мислення і творчого потенціалу для аналізу символів психіки;

5) усвідомлення музики – спостереження впливу музики на процеси мислення і можливостей «ширшого» діапазону;

6) поглиблення фокусу і ефект «блискавок» - перенесення досвіду інтенсивної релаксації всередину свідомості і спостереження ефекту зануреного фокусу;

7) усвідомлення приємного і плекання щастя – побачити в собі джерело приємного і розкрити його потенціал у самореалізації;

8) основи метта-бгавани і плекання доброзичливості – розкриття потенціалу любові та використання енергії, яка витрачається на переживання негативних емоцій (інтеграція відчуженого змісту).

медитація і для чого вона

мабуть варто трохи про це написати, бо завдяки величезній хаотичній кількості літератури, складається враження, що медитація - це всьо і одразу або щось дуже таємниче і езотєрічєскє.

саме слово "медитація" - не дуже вдале слово, яким позначають усю палітру методик для роботи із тілесним, психічним, психосоматичним та духовним рівнями всередині людини. не вдале слово тому, що воно етимологічно походить від латинського "meditatio" - роздумувати, планувати, вправлятися тощо. не всі методики мають на меті "роздумувати", "планувати" чи "вправлятися". власне навпаки - переважна більшість із них, особливо індійського, буддійського та далекосхідного походження, мають на меті вийти за потік думок, припинити його, пригасити і таким чином звільнитися на коротку мить від "конвенційного" світосприйняття, в якому планування та змагання у вдосконаленні себе є необхідними пунктами.
але оскільки це слово вже прижилося, його вживають всюди, то можемо і ми взяти його на озброєння. просто памятати - це недосконале слово. як і будь-які інші слова та поняття.

під час медитації людина не змагається. якщо це дійсно медитування, то людина не повинна відштовхуватися від будь-яких зовнішніх факторів - уявних чи фактичних конкурентів (фактор змагальництва), повільності чи зашвидкості чогось діяння у житті (фактор вчасності), успіху в бізнесі чи будь-якій прикладній діяльності (фактор карєризму та амбітності) тощо.

медитація, в моєму розумінні, - це буття собою. в собі. в обраний короткий проміжок часу повністю буття, присвячене власному буттю і його спо-гля-да-нню. це зовсім не легко. хто спробував відключитися від усіх думок хоча би на кілька хвилин, той помітив мабуть наскільки це важко зробити.
ще одна річ, яку зробити дуже важко - це прийняти факт, що ми фактично не впливаємо на більшість автономних процесів всередині себе. ми не можемо відростити третю руку. ми не можемо змусити мозок мовчати. ми не можемо припинити дихання і серцебиття. кажуть, що йоги можуть це зробити десь у далеких гімалаях, але ми всі - звичайні люди, а не олімпійські чемпіони у йогічній категорії. звичайні люди, які раптом можуть зясувати факт - моє "Я" не є насправді контролюючою інстанцією. це не бос, який роздає накази, а швидше "прохідний двір" для феноменів, які протікають автономно.

якщо вам подобається співати мантри, присвячені богам - це справа ваша особиста і в певному розумінні - це також медитування. але для медитації не потрібні ані божества, ані релігійні ритуали, ані культова практика чи биття поклонів. є ваша свідомість, є методика, є час і простір, відведені для цього (і за це можна подякувати, наприклад, своїм батькам). у багатьох людей немає можливості медитувати і шукати сенс буття. можливо це один із факторів, про які згадував Будда, коли казав, що народитися людиною - це велика можливість і лише людина може усвідомити цю можливість. боги живуть надто довго і їм байдуже. тварини - надто мало і не встигають усвідомити. і лише людина має можливість зробити зі свідомості лабораторію, в якій досліджує внутрішній світ.
коли я кажу про медитацію, то маю на увазі близьку до буддійської методику дослідження самого себе безвідносно щодо авторитетів, приписів, законів та релігійного віровчення. будь-які висновки можна грунтувати лише на власному досвіді. якщо досвід каже вам - це не працює, отже це не працює саме у вашому випадку і не треба собі відрізати частину мозку, щоб стати кимось іншим.

бути собою впродовж певного часу, поступово набуваючи сміливості бути собою частіше, повніше і постійніше. хіба це не круто як чак норіс?