Репорт по медитації 2015-2016

Нарешті дозрів для підсумків за рік. Зроблю це не в стилі офіційного звіту, а радше як пост про враження від людей, методики і простору, який ми разом створювали. Спонтанний репорт про хороші речі.  

Місце. Насамперед хочу подякувати своєму другу і файному чоловіку – Ігорю Страмику, який дозволив нам займатися вже другий рік поспіль у своєму офісі-приміщенні. Те, що він отак дозволив приходити купі нових людей до себе в офіс, сидіти і займатися медитацією – це не просто подвиг, а великий, неоціненний подарунок нам всім. Моя вдячність йому зростає кожного дня. І це не просто слова, щоб потішити його, а факт. Ми мали стільці, ми мали простір, ми мали колонки для музики і лампи, які спалахували під час практики (ці лампи більше робили для пробудження свідомості, ніж мої інструкції). Не знаю, де ми будемо збиратися наступного року, але цей рік провели достойно.

Люди. Мені було приємно попрацювати із вами. Не знаю, наскільки вдалося вам пережити ті ж речі, які розвивалися в мені, але робота в групі – це дещо інше, ніж самостійна медитація. І цих моїх неповних 18 років особистих пошуків не дали такого вибуху, як два роки роботи із вами, мої сміливі друзі. Піддати себе експерименту, в незнайомому просторі, із незнайомими людьми, із незнайомим до кінця інструктором (ніхто ж не знає, що в мене робиться в голові) – це дуже сміливий крок. І те, що ви завершили курс свідчить про вас як про впертих людей, які цілеспрямовано шукають чогось більшого, ніж просто розваги. Хоч це і розвага також, екзотика, щось незвичне.. доки не почнеш займатися. Дякую (перепрошую за невпорядкованість) Саші Олинцю, Ігорчику Страмику, Галі Перверзевій, Марії Малярчук, Тоні Вишняковій, Володі Головатому (нам треба просто вдвох сходити нарешті на Лопату і вирішити справу із мандрівками), Павлові Корязі, Дані Ткачук, Галі Коваліско, Миколі Глібовичу, Остапу Калюжному, Дімі Марчуку, Таразу Кендзьору, Свя-то-сла-ву Співаку (тобі окремий респект, бо отак відмовитися від качалки заради медитацій – це взагалі крутяк) і багатьом іншим людям, які приходили на одне-два заняття. Вибачте, я усіх не пам’ятаю і якщо когось забув, то куплю шоколадку. Ми звісно не розмовляли багато про ваш досвід медитації, чого мені звісно дуже би хотілося і не тому, що хочу накопичити більше знання про досвіди, а тому, що з вами мені хотілося познайомитися більше. Це як у фільмі «Піаніст»: I wish I knew you better. Слова, які герой сказав своїй сестрі при останній зустрічі перед відправленням у концтабір. Адже наші зустрічі були для мене дійсно ліками.

Окрема подяка Марині, яка мене підтримувала весь цей час і давала купу корисних порад.

Методика. Вона працює і це найголовніше. Вона не працює в науковому розумінні, бо я не застосовував тестів, МРТ, вибірку, ізольований простір, піддослідних. Мені вже не потрібні результати, які я хочу запрезентувати академічній спільноті і написати ще кілька книг про це для вибраних читачів. Я це відпустив ще позаминулої зими. Виявилося, що життя цікавіше, а методика – це просто набір вправ, які допомагають трохи зняти біль, трохи відпочити, трохи зазирнути крізь каламуть душі на стан всередині, трохи краще спати, трохи більше дихати на повні груди і, звісно ж, бачити більше веселих феноменів. Усі ці вправи, які ми використовували нічого не варті без людей, які приходять і медитують. Вся методика не варта без моїх власних зусиль. Розуміння цього дуже сильно вплинуло на зміни, які відбулися за цей рік у сприйнятті усіх зусиль. Мені дійсно цікава не методика, а люди, які її застосовують. Якщо вдається хоча би трохи допомогти учасникам курсу, то це змінює світ, бо світ – це кожен із нас.

Я зі спокійним серцем відпускаю попередній наш рік занять. Сподіваюся, що вам сподобалося практикувати і за можливості ми продовжимо.

Із вдячністю та готовністю прийняти будь-яку критику та поради з боку учасників, Ігор.

P.S. Скринька для електронних листів: dharmadhatu.ua@gmail.com
Пишіть, чекатиму листів і завжди радий допомогти, чим зможу.