Мій кумир Карл Юнг колись вирішив кризу творчості, пригадавши як в дитинстві будував будинки із каміння та інших предметів. У моєму випадку це було би вирощування дерев, цілого саду, розпочинаючи від вазонків. Бачити як життя радісно проростає, прагне сонця, життя, енергії (давати і приймати) - це невелика амбіція. Спостерігати як росте свідомість і пропускає крізь себе весь внутрішній космос - це невелика амбіція, в масштабі усесвіту. Радіти успіхам тих, хто прагне росту - не складно. Як не складно побажати трохи спокою, радості і успіху на Шляху кожній живій істоті.
Нехай сьогодні завершиться побажанням миру усім. Виявляється, це легко.
Немає коментарів:
Дописати коментар