Ідея рисунків на шкірі людини мені була цікавою ще у школі. Не просто малюнок фарбою, щоб можна було змити після уроків, а постійні. Пам'ятаю смуток із яким спостерігав зникнення рисунків кульковою ручкою - і ця текстура не є вічною. Напевно мені ніколи не вистачало картини світу, в якій виховували моє покоління. І спрага вічності досі мене штовхає у пошуку.
Десь там, де ілюзії розсіюються як ніч на світанку, чекає на мене спокій.
Татуювання з'явилися в житті невипадково і шкіра - теж дуже цікава площина для краси.
вівторок, 16 серпня 2016 р.
Native spirit
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
[шматочками нормальності] поміж
т ак склалося за останні роки (а це вже майже 5 років!), що до купи можу скластися лише завдяки історіям інших людей. ось тут я зберу собі т...

-
(10 грудня 1957 року) source: http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1957/camus-speech.html Отримуючи відзн...
-
т ак склалося за останні роки (а це вже майже 5 років!), що до купи можу скластися лише завдяки історіям інших людей. ось тут я зберу собі т...
-
Привіт, Сергію! Цього року я перетнув межу у віці, якої ти ніколи не перетнеш. Це той досвід, який для тебе залишиться недоступним, бо те...
Немає коментарів:
Дописати коментар