Про оплату

Іноді люди хочуть займатися медитацією окремо, індивідуально, в парах тощо. Так переді мною постало питання – чи за це потрібно платити гроші за заняття, скільки має бути цих грошей тощо. Мені здається не зовсім правильним брати за це гроші. Не тому, що вони погані, брудні чи щось таке, а я затятий антикомерційник. Справа в тому, що індивідуальні заняття потребують трохи уважності, довіри, відповідальності і головне (що для мене особисто є важливим) – регулярності. Якщо людина розглядає такі заняття як форму розваги чи платної послуги – це мені не підходить. Спробую пояснити, чому саме:

1) індивідуальні заняття проводяться лише із людьми, яким я можу довіряти і які можуть довіряти мені. Тобто це не просто послуги за гроші, а спільний процес пізнання певних феноменів іншого характеру. Я відкриваюся людині, людина відкривається мені. Ми обоє збагачуємося і стаємо друзями. Але навіть від друзів хочеться серйозності у вправах;

2) гроші між друзями мають тенденцію до змін у ставленні. Це не обов'язково буде свідомим – просто так виховують багатьох людей: ти платиш, а отже тобі винні; ти даєш гроші, не отримуєш очікуваного «продукту» і можеш розчаровуватися в отриманому, проектувати на «інструктора» невдачу і реагувати негативно не на внутрішню ситуацію (яка породжена дуже часто поспіхом, невпевненістю, страхом, прив’язаністю до ілюзій та образів окремих людей у власній голові).

У психології проблему «проекцій» або «переносу» на людину, яка певним чином допомагає у роботі із внутрішнім змістом психіки, вирішують оплатою – це ніби створює захисну перетинку між двома людьми: пацієнтом та терапевтом. Але оскільки я відмовився від грошей, то слід було придумати щось інше, прийнятне для нормального спілкування та подальшого розвитку. Медитація – це не та річ, яку можна продати. Я не хочу відчувати себе винним комусь. І водночас не хочу, щоб хтось почувався винним мені.

І мені прийшло рішення. Це книги, або фрукти, або солодощі. Книги дають можливість розвиватися і мені, і людині, яка може ці книги брати читати. Фрукти і солодощі ми все одно розділяємо після заняття, коли спілкуємося, п`ючи чай. Не лише я віддаю чи отримую – це пов'язаний процес, дуже інтимний, який на якусь мить дає відчуття радості від присутності у конкретному моменті. Виходить так, що це навіть не оплата, а своєрідний бонус для подальшого розвитку і просто приємного проведення часу. Це ще одна нагода розповісти свою історію і послухати чиюсь.

Тому, у разі якщо ви спробували заняття у групі, вам захотілося далі розвиватися в цьому керунку і для цього достатньо мотивації та переконаності у важливості процесу саморозвитку, готуйте книжки, солодощі і фрукти на наступний семестр. Після літнього відпочинку і різних експериментів, переконаний, що буду мати щось нове для розповіді та експериментування.