20 років тому я втратив дуже важливу для свого життя людину. Це був мій дядько. Фактично цей чоловік замінив мені батька і подарував багато речей, за які йому дуже вдячний і без яких не був би зараз собою. Це те ядро, яке в мені найсильніше протистоїть усім бурям зовнішнього і проваллям внутрішнього світів. Завдяки йому я зайнявся йогою у 12 років, перечитав перші книжки по класичній індійській філософії у 7 класі школи, дізнався про фантастику і вперше почав читати саме цю літературу. Це він мені подарував комікси про Торгала і ще кілька випусків інших хороших польською мовою. Це він віддав мені кілька касет, на яких було записано купу класної поп-музики і там трапилася мені Нірвана. Зрештою, саме він дав мені книгу, яка вперше в мене викликала критичні зауваження – це був цикл оповідань «Берсеркер» Саберхагена. Після Бредбері ця книга явно не вражала і я йому про це відверто сказав, чим, пам’ятаю, потішив. Мені ж тоді було 8 років тільки. А за два роки після цього він помер від...