Одного разу до мене прийшли вовки. Невелика зграя, кілька голів, які зимою пробігалися по стежках, відомим лише їм. Це було вночі, під світлом місяця і зірок. Вони прийшли побути без слів. Послухати як вітер шелестить піском снігу. Якщо існує культ місяця, то вовки - його жерці. Якщо існує шлях до мудрості та інтуїтивного пробудження, то він лежить лише на стежках, протоптаних зграєю вовків. І ця зграя має бути твоєю.