Чому трава не може бути фіолетовою замість зеленої? Чому наша уява іноді працює, а іноді відключається? Куди поділася оця внутрішня дитина, яка захоплювалася світом? Особливістю нашої уяви є те, що вона дозволяє все - вийти за межі звичного, побачити світ шкереберть, несподівано розгорнути перед внутрішнім поглядом глибини океану, висоти гір, пульсуючі нетрі дерева та будь-що відкрите для пізнання. І водночас уява - це наша суперсила, яку найчастіше невірно застосовуємо. Ми хочемо результату, щоб втішити тривогу. Ми прагнемо продуктивності, креативності, високих показників успішності на тих роботах, якими заробляємо собі на життя. І уява, як решта інших функцій раптом стає "офісним працівником" в корпорації Успіху. Коли ми продовжуємо тривалий час таку практику, уява поступово згасає, зникає. Сни стають або буденними, або трешовими і не надихають на щось якісно нове. Схожа ситуація із іншими нашими суперсилами - увагою, емоціями, переживаннями, мріями і здатністю бачити світ...