годинами можу ходити лабіринтом. оці всі кімнати думок, заплутаних поміж собою, закритих у циклах. пекельні кола у тих самих коридорах, у яких, здавалося, немає інших виходів. у деяких кімнатах бачу своє кохання і біль. у деяких зустрічаю минулі жахіття. у багатьох коридорах і кімнатах бачу радість свою, яка залишається там у тих спогадах, побудованих супервинахідливим архітектором. тут мешкає мінотавр і не один - усі поєднані дивним чином із моєю життєвою історією. тіло людське, голова тварини. крила птаха, лапи комахи. розум складний, серце звичайне. чуюся загубленим у цих коридорах і хоча частина мене пам'ятає, що десь був план цього лабіринту, бо будував же його мій розум, але знайти цей план, мапу коридорів і пасток, які розставлені мозком, буває неймовірно складно. поруч із цим блуканням, знайомим кожній живій свідомій людині, існує ще щось. тонкий присмак свободи, ясності, світла. тонка нитка, яка нагадує про себе митями усвідомлення, що навко...