спогад №1 (немов із іншого життя) я розмовляю зі студентами на семінарі про наш травматичний спадок. тішуся як вони відкрито і по іншому думають, як довіряють і мають багато енергії та ініціативи. тішуся, бо бачу, що є зміни, яких чекав багато років свого свідомого життя - зміни покоління, яке не буде вже пам'ятати рабства і пострадянського спадку. це інші люди, молоді, дуже емоційні і здорові психічно. вони не розуміють фрази "не висовуйся - довше житимеш" або інші фрази на зразок "ініціатіва *бьот ініціатора". у мені щось зсовується, якась ледь помітна зміна у баченні, бо це не одна група студентів, а, по-суті цілі потоки молодих людей, які вже зайняті у багатьох сферах. спогад №2 (вчорашній) зустрівся із дуже хорошою подругою і ми нарешті вживу поговорили, пройшлися по Львову у часи війни. у нас війна тривала з 2014 року, навіть якщо хтось забув про це. ми розмовляємо про всякі різні штуки, про почуття провини, яке влазить в душу, коли і робиш багато, і на с...