Щастя – це коли легко. Коли легко бути, ходити, дихати. Коли розпочинаєш розмову і це легко. Щаслива людина, яка знаходить свою зграю і з нею легко йде у важкі дороги, по важких стежках. Якщо важко одразу, все складно і життя перетворюється на драматичну постановку на двох людей, тоді це не щастя. І щастя туди не прийде, бо буде лише гра у владу когось над кимось. Зрештою хтось втратить себе і настане ніч душі. Бути зі своїми людьми – це щастя. Зустріти своїх близьких серцем – дарунок життя. Коротка зустріч, довга зустріч – яке це має значення? Зустріч на кілька днів чи на місяць. На кілька секунд польоту у цьому космосі випадкових подій. Так, саме космос випадкових подій, космос хаосу зводить нас в одне місце і в один час. Бігти чи йти по одній стежці, йти поруч, їсти разом, гріти одне одного, будити і піджартовувати. Коли із цих речей зникає легкість – щастя розчиняється і розсіюється за вітром. Воно не може існувати там, де є примус, де хтось наказує і вимагає...