Привіт, Сергію! Цього року я перетнув межу у віці, якої ти ніколи не перетнеш. Це той досвід, який для тебе залишиться недоступним, бо тебе немає вже посеред живих багато-багато років. Ми не познайомилися достатньо добре. Ми не набулися достатньо, щоб я зумів відкрити для себе ще більше довіри, добра, гумору і світла. А я тобі не розповів про усі ці філософські експерименти, медитацію, малюнки і людей, які стали мені друзями. Я не зможу при зустрічі розповісти тобі про свої пригоди, біль і випробування, бо більша частина із них відбулися вже після твоєї смерті. І знаєш, цей допис мав бути про моїх трьох тарганів, але вже другий тиждень не знаходжу слів, просто не йдуть. Ніби чекали черги саме для цього допису, а вже потім і до наступного перейдемо. Хотів би тобі розповісти про дещо у своєму житті. У нас все більш менш добре. Іноді бувають різні історії та ситуації, але буря минула. Ми втратили свій дім, але здобули інші домівки. У моєї сестри є Арніка – це французька бульд...