Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з лютий, 2015

вибір червоного і синього

дуже багато виборів. чим більшає усвідомлення, тим ширшою стає палітра виборів - слова, поведінки, наслідків. ніби із тіні виходить кольорова картина, раніше схована і наповнюється усіма можливими варіаціями. перспектива варіантів вибору та комбінацій усіх подій та випадкових переплетінь долі може і захоплювати, і лякати. до вжахання. у всій цій сукупності варіантів можна загубити голову, зїхати із глузду, втратити себе, оскільки себе як такого не залишається. те "я" - лише плетиво із випадкових елементів, слів, суджень, характерних рис. коли розвязуєш вузлики особистості, то в якийсь момент сприймається факт нескінченності, відсутності дна, верхівки. в який бік не рушиш - всюди перспектива розростається як сукупність величезної кількості гілок дерев. можливо свідомість - це лише точка, яка умовно існує і її існування обмежується функцією - мандрівкою по лініях долі, лініях переплетінь, які належать до одного великого тіла. можу із певністю сказати, що основний негатив...

sacrum et profanum

Якось повз вуха проходили повідомлення ображеного характеру стосовно порошенка-януковича-ющенка-кучму-кравчука. Ну добре, стосовно кравчука буду мовчати, бо тоді ще (у міфічний золотий вік української незалежності) моя свідомість була зайнята школою і приставкою денді. Але стосовно інших президентів і отців засновників нової міфології в мене сталося осяяння. Людям не потрібен фактичний персонаж на престолі – це їх не турбує, звісно характер відіграє роль у медіа, акцент, впевненість, але ці риси можна моделювати за допомогою медіа-тежнологій, імідж-мейкерам тощо. Інша справа – традиційне сприйняття президента як посаду символічну, яка втілює собою світовий устрій і магічну силу «Ян», на якій тримається плоска земля Україна і навколо якої обертається сонце, місяць, усі інші країни і острівці реальностей. Якщо світ навколо людини традиційного світогляду починає руйнуватися, то виникає бажання поміняти очільника престолу, бо він в цій ситуації не людина, а власне втілення принципу...