дуже багато виборів. чим більшає усвідомлення, тим ширшою стає палітра виборів - слова, поведінки, наслідків. ніби із тіні виходить кольорова картина, раніше схована і наповнюється усіма можливими варіаціями.
перспектива варіантів вибору та комбінацій усіх подій та випадкових переплетінь долі може і захоплювати, і лякати. до вжахання.
у всій цій сукупності варіантів можна загубити голову, зїхати із глузду, втратити себе, оскільки себе як такого не залишається. те "я" - лише плетиво із випадкових елементів, слів, суджень, характерних рис. коли розвязуєш вузлики особистості, то в якийсь момент сприймається факт нескінченності, відсутності дна, верхівки. в який бік не рушиш - всюди перспектива розростається як сукупність величезної кількості гілок дерев.
можливо свідомість - це лише точка, яка умовно існує і її існування обмежується функцією - мандрівкою по лініях долі, лініях переплетінь, які належать до одного великого тіла.
можу із певністю сказати, що основний негатив переживань цієї правди вже пройдено. психіка якось переварилася, переборолася, змучилася. зараз просто невпевненість і пауза перед наступним етапом.
хочеться більше практикувати, частіше, з різними людьми. але це бажання є хибним, оскільки не можна вимагати від світу того, що світ не передбачає як нормальну ситуацію. світ може гарантувати нам норму, людей норми, ситуації норми, але жодним чином не зобовязаний реагувати на ненормальні сценарії розвитку. наприклад на самореалізацію, дорослішання, відкриття потенціалу і практику глибшого рівня. однак цей світ може відкрити згодом нові форми нормальності. як наприклад - співрадість, милосердя, доброта, любов. це ненормальні речі для світу і природи. вони еволюційно суперечать поведінці норми. гнів, озлобленість, заздрість, жага - це нормально. запустіть одну із цих емоцій по соціальній структурі і вона буде реагувати звично - вона знає ці емоції.
однак вона не знає як реагувати на любов.
хм. це все сказане вище, має стосунок до практики як вірусної атаки - загальна система просто не справляється із свідомістю, засади функціонування якої нарешті усвідомлюються і змінюються.
перспектива варіантів вибору та комбінацій усіх подій та випадкових переплетінь долі може і захоплювати, і лякати. до вжахання.
можливо свідомість - це лише точка, яка умовно існує і її існування обмежується функцією - мандрівкою по лініях долі, лініях переплетінь, які належать до одного великого тіла.
можу із певністю сказати, що основний негатив переживань цієї правди вже пройдено. психіка якось переварилася, переборолася, змучилася. зараз просто невпевненість і пауза перед наступним етапом.
хочеться більше практикувати, частіше, з різними людьми. але це бажання є хибним, оскільки не можна вимагати від світу того, що світ не передбачає як нормальну ситуацію. світ може гарантувати нам норму, людей норми, ситуації норми, але жодним чином не зобовязаний реагувати на ненормальні сценарії розвитку. наприклад на самореалізацію, дорослішання, відкриття потенціалу і практику глибшого рівня. однак цей світ може відкрити згодом нові форми нормальності. як наприклад - співрадість, милосердя, доброта, любов. це ненормальні речі для світу і природи. вони еволюційно суперечать поведінці норми. гнів, озлобленість, заздрість, жага - це нормально. запустіть одну із цих емоцій по соціальній структурі і вона буде реагувати звично - вона знає ці емоції.
однак вона не знає як реагувати на любов.
хм. це все сказане вище, має стосунок до практики як вірусної атаки - загальна система просто не справляється із свідомістю, засади функціонування якої нарешті усвідомлюються і змінюються.
Немає коментарів:
Дописати коментар