скарби охороняє змій

Well, once there was only dark.

If you ask me, the light's winning.

Rust Cohle

Кімната, в якій проходило моє дитинство, була завжди темною. Скільки пам'ятаю, сонце майже не потрапляло туди, хіба західне і вже повністю обійшовши багатоповерхівку по сусідству. Це була кімната тіней, із написами та рисунками на стінах. Там була моя перша репродукція від руки одного із китайських графіків. Зроблена кульковою ручкою. Чоловік полює з луком.

Це була кімната, в якій відкрилася здатність свідомості малювати на тінях. Світло потрапляє, розбивається у темряві, розбавляє щось, щось розбавляє світло і вимальовується цілий всесвіт подій. Мозок домальовував, психіка прикріплювала значення і почуття. Шматки ліпилися у образи істот, дерев, далеких планет.

Іноді мені кажуть, що надмірна уява веде до ескапізму, втечі від реальності. Це можуть сказати лише ті люди, кому не треба було прихистку від оцієї реальності, місця, де вони можуть зберегти своє серце і душу, а ще й розум від втрати, загибелі, знищення. Це можуть сказати лише ті люди, чий світ був спокійним, безпечним і їм не була потрібна ані фантастика, ані фентезі, ані космічні мандрівки, щоби залишитися собою.

Візуалізація – це шлях до себе, у ті кімнатки, ті світи психіки, де ховаються монстри і герої. Це можливість почути, побачити, розпізнати серед мільйонів інших образів саме ті, без яких неможливо уявити щастя справжньості, наповненості істиною і усвідомленості вічного моменту (моменту вічності?). Це мандрівка у Лабіринт, де нитка Аріадни рятує, захищає і виводить із глибин, де пульсує велике серце життя.

Для мене це одна із найважчих і, водночас, найсильніших практик. Далеко не все хочеться бачити, чути, сприймати. У кожному існують речі, які хочеться сховати якнайдалі. Для психіки ж ці речі як скарби – з часом вони перетворюються на діаманти, чарівні предмети і зброю давніх королів. І з часом я набрався сил, набрався усіх можливих обладунків, всівся на коня, щоби зустрітися зі змієм і перемогти його нарешті. Занурився у пекельні кола Данте, розібрав завали з каміння, почистив джерела і відновив воду, а коли прийшов до змія, то виявилося, що він з моїм обличчям. Весь цей час змієм, драконом і сторожем усіх скарбів був лише я сам.

У чому важливість цієї мандрівки? Можливо у зустрічі зі змієм? Перемога над ним? Підняття стягу над його трупом, щоб усі побачили і почули сурми тріумфу добра над злом? Для мене важливою була мандрівка, приготування, розчищання доріг, джерел і розмова зі звірями, які зустрічалися. Для мене важливими стали друзі серед дерев, тіней і живих людей. І з кожним кроком, з кожним новим колом пекла або підземного світу, на мені ставало менше обладунків, менше зброї, менше злості і справедливого гніву. Саме тому змій виявився не таким роздутим, розгніваним, справедливо розгніваним на людство – зрештою ми з ним просто обійнялися і стали одним.

Ти теж напишеш свою історію. Вона буде іншою, неповторною, у космосі або підземеллі. Там будуть інопланетяни або дракони. Там буде океан і квітка, гори і дерева, вогонь і друзі, і люди, яких ми можемо зустріти лише у нашій уяві, лише у нашому внутрішньому світі. Приходь. Залишилося не багато часу.