Тексти, які до мене приходять – це сув’язь мрій, сновидінь, відчуттів, почуттів і думок. Далеко всередину душі занурені сновидіння, черпаючи сили із ріки буття. Трохи вище будують свої замки відчуття і почуття. Нарешті мрії скеровують ріст цієї живої істоти вище до зірок, до сонця чи до будь-якого світила. Мій текст може рости доволі довго, чіпляючи по дорозі щось незрозуміле або надаючи вже зрозумілому інших значень. Ось і зараз він дозрівав, потім проростав і нарешті з’явився крізь сновидіння. Мені приснилося речення: Життя – це мандрівка часу у вічності, де паливом є тіло, шкіра, волосся, нігті. Цінність мого життя доволі дивна – вона є і її ніби немає. Час протікає крізь мене, тече мною і колись не стане того, хто цей час засвідчує, а також присутність у часі інших таких же мандрівників. Ті, кого я любив, кого люблю. Ті, з ким шляхи розійшлися і з ким зійшлися. Стає доволі складно побачити у мандрівці випадкові витрати сил – усе немов знаходить своє мі...