Час у вічності

Тексти, які до мене приходять – це сув’язь мрій, сновидінь, відчуттів, почуттів і думок. Далеко всередину душі занурені сновидіння, черпаючи сили із ріки буття. Трохи вище будують свої замки відчуття і почуття. Нарешті мрії скеровують ріст цієї живої істоти вище до зірок, до сонця чи до будь-якого світила.

Мій текст може рости доволі довго, чіпляючи по дорозі щось незрозуміле або надаючи вже зрозумілому інших значень. Ось і зараз він дозрівав, потім проростав і нарешті з’явився крізь сновидіння. Мені приснилося речення:

Життя – це мандрівка часу у вічності, де паливом є тіло, шкіра, волосся, нігті.

Цінність мого життя доволі дивна – вона є і її ніби немає. Час протікає крізь мене, тече мною і колись не стане того, хто цей час засвідчує, а також присутність у часі інших таких же мандрівників. Ті, кого я любив, кого люблю. Ті, з ким шляхи розійшлися і з ким зійшлися. Стає доволі складно побачити у мандрівці випадкові витрати сил – усе немов знаходить своє місце. І це все дивним чином співпало із моральним актом всередині мене – відкриття щедрості прощення. Не як теорію, цінність поза життям, а факт всередині серця – у психіці, де як в океані бурлять ненароджені ідеї.

Що ж то за щедрість така? Це коли переживається необхідність, так, саме не-обхід-ність відкритості до світу, але насамперед до себе. Важко бути щедрим на прощення себе/собі, особливо за тренованості до іншої моделі – бути винним у всьому. Коли виховується саме така модель поведінки щодо себе, то важко повірити у ймовірність чогось іншого.

І ось мені 35 років. Три дні тому в обідню пору, споглядаючи як рухаються в мені голодні емоції, збагнув усім своїм єством – слід собі пробачати частіше. Щойно це відбулося всередині мене, почалися зміни щодо інших людей – просто їхні відтінки почали мінятися всередині. І стало трохи більше любові. Спокій наповнив серце. Моє тіло, розум і душа – це космічний корабель часу, який летить у вічності, тягнучись до світла. І поруч або неподалік зі мною летять інші люди. І навіть ти, хто читає цей текст.

Дякую.