SILVER SHADOWS

Звуки зими. Душа наповнена водами замерзлими, під кригою якої зароджується і вирує нове життя. Ще один етап почався і ще одне коло в мандалі життя намальоване. Коли прийде час, вітер все рознесе кольоровий пилок і не залишиться нічого, навіть відтінку спогадів. Лише вода і крига в очікуванні весни. Вчора в мене був дуже важливий момент в житті. Ми завершили із 14 учасниками курс із буддології. Було вручено дипломи, диски із записами вправ і ми їли тортик зі згущеним молоком. Завдяки цим заняттям зумів побачити обриси наступного кола мандали – це робота із людьми, довіра їм тих речей, які дуже довго тримав лише для себе. Дивно, але чим більше віддаю, тим сильнішим стаю, а розуміння самого себе стає глибшим і ширшим. Ці 14 учасників зробили для мене більше, ніж я для них. Просто вони не знають про це. Вишивка Ісуса йде дуже важко. З кожним вишитим хрестиком все важче, ніби камінь важчає. Ніби через голку витікає сила, кров і життя. Воно все перетікає в полотно. Коли вишив...

Аєнгар, один із вчителів йоги казав, що в йозі найважче - це розгорнути килимок і сісти займатися. в мене схожа річ. чим ближче до зими, тим сильнішає внутрішній спротив робити будь-що: ходити на заняття, думати, писати, формувати речення взагалі зі слів.. ще важче розуміти іноді людей. і взагалі неймовірно важко просто спокійно хворіти, коли настає для цього час. зі мною стався бронхіт. це коли запалення після якогось вірусу і воно перебиває дихання+говоріння+співання. голос надрубано висихає. хочеться іноді сказати щось приємне людині, а голосу немає. і коли змушений переказувати це ще раз, то зникає сила повторювати ще раз і ще раз. мені потрібно було лежати вдома, пити чаї і вживати антибіотики, але ж.. на роботі якраз почалися заліки. і майже кожного дня змушений був виходити на вулицю, вдихати обпалююче холодне повітря, відчувати як стає гірше. хворіти також треба мати сили і вольовитість. якщо не заради себе, то хоча би заради близьких людей. є одне заняття, яке мене надиха...

емпатія. дракони. безсилля. сльози. і ще багато слів в один рядок, які не можуть скластися в текст. просто мій дракон полетів і не повернувся. 

відбулася моя лекція про зомбі. це із тої серії, яка мені особисто дуже близька - страхіття, жахи, смерть, апокаліпсис, фантастика, наука, філософія, проблеми свідомості. стаття буду переписувати, бо коли її реалізував у розмовній формі, вона виявилася нудною. лекція вийшла цікавішою і все одразу впорядкувала в голові. плюс ще картинки. плюс ще слухачі, які реагують. не думав, що скажу це колись навіть самому собі, але люди цікаві. тобто коли люди дотичні до якоїсь теми і їм вона також близька, то їхня присутність посилює ефект. завдяки цим людям дізнаюся про нові книжки і пошук продовжується. моя книга вічності відкривається у випадкових фразах. люди цікаві також, коли медитують разом. це створення свого "поля", де ключові слова зливаються в один ряд. це те, що мені нагадує Шлях до істини. точніше, чую якраз цей Шлях в людях, які оточують мене в моменти відкриттів. майже всі лекції стають кроком на цьому Шляху. якщо є хоча би одна пара вух, яка слухає і чує. якщо є хоча...

Кіану Рівз хороший актор. Він знімався у фільмах, які багатьом і мені також подобаються. Це і кібер-панківський «Мнемонік», і «Матриця», і «Маленький Будда», і « Scanner Darkly ».. Одним із крутих фільмів був «Константин». З ролі в цьому фільмі образ самого персонажа змінився і фани хочуть бачити цього героя лише втіленого Кіаном Рівзом. Але це не чесно. Недавно вийшов серіал «Константин», де герой більше схожий на коміксівського, де він не чорнявий, не дуже високий, не «няшка», а такий собі «Стінг» із «Дюни» - неврівноважений, хитрий, амбіційний, нервовий, його вчинки завдають болю багатьох навколишнім людям, найближчим персонажу.  В коміксі мало екшену в голівудівському значенні, але там багато окультних елементів, тонких натяків, екзистенційної філософії і духу Нью-Ейджу. Там є екологічна проблематика, пошук виходів у інші реальності та звичайні людські стосунки. Персонаж серіалу може не подобатися багатьом фанатам фільму, але він ближчий до коміксу, а отже до...

Існує один метод спалювання книжок, який можна використовувати будь-кому. І це є незаконним методом хіба з точки зору інституцій влади, контролюючих інстанцій. Це метод спалювання книжок свідомістю. Ви читаєте і спалюючи книжку, вдихаєте її всередину своєї душі. Потім трансформуєте змісти і переводите їх у площину духу чи свідомості. Відтоді ви стали іншим, книжка стала іншим. При цьому страждає лише те, що заслуговує на минуле, на смерть і зникнення. Це попередня шкіра, думки і переконання. Якщо звісно ця книга є дійсно важливою. Бо існують такі, що як недоношені звірята бігають поміж ніг і кричать в рупори реклами – СПАЛИ МЕНЕ! ВБИЙ МЕНЕ!! Таких книжок купа в ларьках, де поруч із ручками, скрепками та газетами можна побачити ще сємкі, кіндер-сюрпризи та зубочистки. Метод спалювання книжок свідомістю звісно спричинить незручності. Ваша свідомість буде розширюватися за рахунок інших територій. Ваша пам'ять буде розвиватися і не так легко буде поставити в якийсь темний...

за що люблю японців. за те, що вони як інопланетяни, країна інопланетян, які прилетіли до нас, оселилися разом зі своїми богами і духами. японці - це відблиск цієї іншої реальності, іншого паралельного світу до того, в якому зараз проживаю. але це не обмежує зрештою мрії, бо мрії і фантазія не мають обмежень. ноги-руки мають. фантазія ні.

в паралельному світі, де перемогли монстри, а не люди, вампіри і зомбі ходять до своїх жерців для екзорцизму від людського духу. уявний діалог: - бартоломеуше, що з тобою? ти знову почав проявляти глупоту і заздрість.. після стількох століть життя.. - мабуть знову варто сходити до жерця. 

блог - це така вєщ, яку не пойняти, якщо не писати хоча би по сторінці вдень і виписувати думки, які пролітають під час крокування чи катання.  наважився знову відновити блогування, бо є багато спогадів і актуальних речей, фіксація яких дозволить трохи впорядкувати час, простір і побачити трохи більше, ніж лише спалювання живих клітин організму.  кілька загальних речей, про які давно пора було написати..  1) минуловеснева лекція про "філософські ідеї у фантастичних блокбастерах" у бічному приміщенні "Театру юного глядача" для мене стала творчим проривом. там я зумів вивести на публіку ідеї, які не просто набули втілення у вухах та мізках слухачів, але й повернули віру у фантазування, мрії та іншу реальність. це та реальність, до якої я з дитинства прагнув і дивувався, чому дорослі відкидають її. хоча в якийсь момент життя також вчинив - подумав, що належу до числа "дорослих і респектабельних". хах. і тут же згадав  теза, антитеза, синтез. дитин...

20 років тому я втратив дуже важливу для свого життя людину. Це був мій дядько. Фактично цей чоловік замінив мені батька і подарував багато речей, за які йому дуже вдячний і без яких не був би зараз собою. Це те ядро, яке в мені найсильніше протистоїть усім бурям зовнішнього і проваллям внутрішнього світів. Завдяки йому я зайнявся йогою у 12 років, перечитав перші книжки по класичній індійській філософії у 7 класі школи, дізнався про фантастику і вперше почав читати саме цю літературу. Це він мені подарував комікси про Торгала і ще кілька випусків інших хороших польською мовою. Це він віддав мені кілька касет, на яких було записано купу класної поп-музики і там трапилася мені Нірвана. Зрештою, саме він дав мені книгу, яка вперше в мене викликала критичні зауваження – це був цикл оповідань «Берсеркер» Саберхагена. Після Бредбері ця книга явно не вражала і я йому про це відверто сказав, чим, пам’ятаю, потішив. Мені ж тоді було 8 років тільки. А за два роки після цього він помер від...

коронований місяць, який перемагає на половину доби і половину року. король півночі без престолу. немов око, що дивиться з океану наверху, піднімається назустріч і  розсіює пітьму. в астрономії залишається живою алхімія, вона нікуди не дівалася. можливо зникли із реклам слова про сакральний зміст небесних написів, слова перестали розумітися, але алхімія триває, доки залишатиметься останній мрійник. підніміть очі вночі, подивіться в око океану небес. за що я люблю фантастику, лема, урсулу ле гуін, герберта, лукаса, бредбері - це за натхнення. стільки всього відбувається нагорі, чого погляд, спрямований вниз або на рекламні білборди, не бачить. там, далеко нагорі або глибоко внизу, відбуваються битви ангелів, демонів, космічних кораблів, підводних човнів, літають цепеліни і пірнають у вічність човни багатьох немо. там очі знаходять все, що душу заспокоює, робить щасливою і звільняє від переконання, що все вже зважено і всьому написано долю його. алхімія і фантастика - це речі о...

Нюрнберзькі хроніки як вільний переказ Біблії (15 ст.). https://en.wikipedia.org/wiki/Nuremberg_Chronicle і тут алхімічні експерименти.

коли дивлюся в око, що рисую кожного разу на початку картини, відчуваю як ніч заповнює душу. відчуваю як ніч вже заповнила душу і лише моя думка наздоганяє цей факт. свідомість лише каже: ніч настала, око проковтнуло нас. мене і мою свідомість. в якийсь момент після занурення всередину, вглиб того ока ночі, яке є нічим іншим як глибиною душі, емоції стають зовсім іншими. це немов ледьвідчутне тремтіння повітря у печері, і за цим тремтінням можна здогадатися, що десь вище є ще дихаючі легені та спляча свідомість світла. мої емоції стають настільки тонкими, немов життя майже обірване зависає уривками над океаном ночі. у цю мить я живу у світі ганібала та грехема. це світ ластморда та бексінскі. це також мій світ, де ніч панує повністю, занурюючи головою усіх закатованих пошукачів істини та правди. немає тут правди, бо ніколи не було брехні. немає тут добра, бо зла не було, воно ще не народилося і змій підводний лише клітина у пітьмі, клітина життя, що вибухнути не встигло. у...