Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з квітень, 2018

будь до себе

Привіт. Мені теж болить. Зізнаюся несподівано, що болить і доволі по-різному. Іноді важко, сильно, розлого, складно, незрозуміло, невиразно, різко, тепло, холодно, ріже, зудить, вбиваючи, розриваючи, розсіюючи, синім, жовтим, червоним, чорним, білим. Болить від радості і від смутку. Болить від ненависті і щирості. Мені буває радісно і добре. Буває пекуче радісно і добре, екстатично, повільно і тихо, по-осінньому і зимовому, іноді по-весняному і літньому. Від викликів долі і блискавок над головою, від зеленого листя і купки сміття поблизу дороги, від усмішки дитини і гавкоту собаки. Кожного дня моя душа вбирається у різні кольори емоцій і балансує між внутрішніми океанами та зовнішніми вітрами. Іноді вдається дуже легко серфити, професійно ковзаючи поміж великих хвиль. Іноді хвилі захоплюють і викидають на сушу, немов рибу. То мабуть у тебе є питання – чи допомагає мені медитація? Я ж її викладаю, ми ж разом іноді збираємося чи в одному місці, чи в один час, чи в...

вдивлятися у сліди птахів на піску

Коли почав малювати і рисувати, книги втратили мене. Я пішов стежками інших птахів, які замість чорно-білого одягають усі кольори світу. Спершу йшов, потім побіг. І досі не можу зупинитися. Іноді чую як розум кричить – зупинися! Зупинися і почни робити звичну справу: думай, аналізуй, заперечуй заперечне, переливай у переливне і порожнє. Мої птахи змінилися, бо світ став іншим. Те, що мало, що могло – розлетілося. Замки із піску розсипалися. Якби уважним був, то розсипалися би швидше, мабуть їх вже не було – лише порох у повітрі не давав побачити чітко. І ці нові птахи мене порятували. Ось бачу нове каміння, на якому побудую дім. Ось воно росте і виростає із великої геологічної породи. Камінний дім, який не може здути вітер. Скільки би не дули вовчі вітри, у підсумку їм залишиться лише прийти на чай, попросивши дозволу. Одного разу ти збагнеш, чому я будував камінні будівлі у воді. Чому річка була такою важливою і голоси її, що долунали із глибин, не...

Дихання важке. Дихання легке

Ми дихаємо кожної миті нашого життя. Можна затримати подих і за кілька хвилин знову тіло змусить нас вдихнути. Тіло має свої правила щодо цього і психіка наша також, і розум – усі потребують простого дихання, звичайного кисню, взаємодії зі світом навколо. Дихання, окрім життєвої необхідності, – один із найкращих шляхів для практики медитації. Ми обираємо вдих і видих як транспорт для свідомості. Ми постійно дихаємо, а отже медитувати можна будь-де і будь-коли. Навіть у сні, якщо достатньо натренуватися, можна вловлювати оці легенькі порухи нашого життя через ніздрі, горло, груди або живіт. Для чого це нам взагалі? Тренувати? Проявляти інтерес до дихання? Нормальний, звичайний стан, в якому ми усі перебуваємо у процесі дорослішання та росту – це стан неусвідомленості, неуважності, звичності і нудьги. Усе ми знаємо, усе нудне і розсіяність уваги нам не надто сильно шкодить. Усі неуважні, а дехто навіть сильніше, ніж ми. Але неуважність може спричинити не одну ситуацію, кол...