Перейти до основного вмісту

будь до себе


Привіт. Мені теж болить. Зізнаюся несподівано, що болить і доволі по-різному. Іноді важко, сильно, розлого, складно, незрозуміло, невиразно, різко, тепло, холодно, ріже, зудить, вбиваючи, розриваючи, розсіюючи, синім, жовтим, червоним, чорним, білим. Болить від радості і від смутку. Болить від ненависті і щирості.


Мені буває радісно і добре. Буває пекуче радісно і добре, екстатично, повільно і тихо, по-осінньому і зимовому, іноді по-весняному і літньому. Від викликів долі і блискавок над головою, від зеленого листя і купки сміття поблизу дороги, від усмішки дитини і гавкоту собаки.


Кожного дня моя душа вбирається у різні кольори емоцій і балансує між внутрішніми океанами та зовнішніми вітрами. Іноді вдається дуже легко серфити, професійно ковзаючи поміж великих хвиль. Іноді хвилі захоплюють і викидають на сушу, немов рибу.

То мабуть у тебе є питання – чи допомагає мені медитація? Я ж її викладаю, ми ж разом іноді збираємося чи в одному місці, чи в один час, чи в онлайні. Мабуть мав би бути як камінь незворушний або старий дуб, як гуру всесильний або президент країни, у якій народ немає їжі? Мабуть я мав би бути успішним бізнесменом від медитації – такі теж є, бо це трендово?


І ще хочу зізнатися в одному – я проста людина, яка навчилася трохи серфити поміж хвилями власного буття. Мені вдалося стати до себе добрішим і прийняти себе хоча би іноді. Мені трохи склалося із повагою до інших і прийняттям їх такими, якими вони є. Мені час-від-часу вдається не піддаватися гніву, злості, заздрощам, ревнощам, смутку, меланхолії, іпохондрії, прокрастинації та ліні. Деякі ранки для мене – це багато світла та енергії, а деякі вечори – трохи свіжіше повітря та легший сон.

 

Я точно невдаха у медитативному бізнесі, бо це дає можливість бачити себе і бути до себе добрішим, милосерднішим, люблячим, спокійнішим. Мені вдається зупиняти війну у серці, яка триватиме доти, доки живу. Мені вдається примирювати квадратних і круглих у собі, хоча іноді вони такі вперті і цілеспрямовані у бажанні стати рівними, чоткими, односкладними, досконалими і… мертвими.

Для чого ж я медитую? Щоб продовжувати свою мандрівку, ділитися із кимось хлібом або історіями. Насипати собі на їжу чийогось болю і наливати комусь своєї радості або радостей. Мені подобається медитувати із тобою, навіть якщо ти щойно розпочинаєш або наважуєшся. Мені подобається бути у себе вдома, у домі буття, де ми іноді перетинаємося і гріємося біля вогнища наших сердець.


Де би ти зараз не був/була – будь до себе добрішим/добрішою.
Де би ти зараз не слухала/слухав світ – будь до себе уважнішою/уважнішим.
Де би ти зараз не читав/читала ці слова – будь зі мною.
Побудь собою, споглядаючи як розгортається вічність у маленьких моментах. Ми тут ненадовго.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Філософія як уникання

У моїх дослідженнях медитації неодноразово читав і слухав про ефект духовного уникання (англ. spiritual bypassing ). Це та ситуація, коли людина використовує різноманітні практики (медитацію і йогу), спільні ритуали, спосіб “духовного” або езотеричного життя для уникання життєвих викликів. Я відкриваю чакри у ашрамі, пробуджую кундаліні, осягаю глибини спокою і рівноваги, однак щойно прихожу додому або у офіс, переживаю злість, гнів, заздрість, ревнощі, тобто власну вразливість. Парадоксально, що духовні практики мають на меті переважно показати людині її вразливість, показати місце, звідки тече біль, важкі думки, страхи. Однак у традиціях зазвичай не пояснюють, що робити із цією вразливістю на робочому місці (“чи міг би ти вийти на роботу у цю суботу?”), у громадському транспорті (“зачиніть вікно, дує!!!”), у побутовій сварці (“чому ти знову ставиш посуд на цю полицю?!!”). Загалом традиційні мануали не розповідають про те, що робити із вразливістю, яка проявляється у духовній мандрівц...

[шматочками нормальності] поміж

т ак склалося за останні роки (а це вже майже 5 років!), що до купи можу скластися лише завдяки історіям інших людей. ось тут я зберу собі трохи спокою у словах, а тут трохи радості в очах. хитрість історії у тому, що неможливо зібрати собі лише історії добрі, світлі і теплі. ось тут я зібрав трохи смутку, а тут горя, а тут пустки, яка всеохопно пожирає людину ізсередини, навиворіт, виривається назовні, кидається на людей, поглинає кольори, завертає зірки назад, а сонце тримає за небокраєм довше ночі.  с першу думав, що варто шукати нормальність поміж ненормальності. типу, ось ця людина має таку стабільну психіку (бо так виглядає ззовні). людина-скеля йде по вулиці, розганяє хмари, веселить людей піснею! я ж не чую, як тремтить земля під її ногами, коли приходить чергова новина про смерть. я забув на певний час, як це слухати тремтіння землі під ногами, коли помирають мої друзі чи знайомі. чи є різниця між друзями і знайомими, коли вони померли? чи земля під моїми ногами тремтить ...

Нобелівська промова Альбера Камю

 (10 грудня 1957 року) source:  http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1957/camus-speech.html   Отримуючи відзнаку, якою ваша вільна Академія щедро нагородила мене, відчув величезну вдячність, тим паче усвідомлюючи – наскільки ця відзнака переважає мої скромні особисті заслуги. Будь-яка людина, особливо артист, прагне визнання. І я також. Але я не міг не порівняти ваше рішення щодо мене і власне сприйняття себе самого. Чоловік майже молодий, багатий лише своїми сумнівами і недосконалою, незавершеною творчістю, який звик до життя насамоті або в усамітнені дружби, чи не відчуватиме він паніки потрапивши із стану самозануреності у центр сліпучого світла? Із яким відчуттям він прийме почесть в той час, коли інші письменники Європи, насправді визначні, засуджені на невідомість; в той самий час, коли його батьківщина переживає нескінченні злидні? Я пережив шок і внутрішнє сум’яття. Прагнучи відновити спокій, я був змушений узгодити себе із щедри...