Медитація. Медитації. Буддизм, індуїзм, християнство. Езотерика.
Нью Ейдж. Ошо. Крішнамутрі. Садгуру. Стільки нових слів, старих слів, забутих і
пригаданих. Стільки проблем одразу з’являється – технічних, світоглядних,
практичних, ціннісних, мотиваційних.
Мій мозок любить гратися в ігри і твій мозок це любить –
розбирати, аналізувати, класифікувати, відволікатися на купу дурниць, а до
суттєвого ставитися із халатністю. Мій мозок любить лінуватися та ігнорувати
щось важливе, але ми з ним спілкуємося, йдемо на компроміси і тепер, в
основному, я вчу його, треную робити зміни у звичній поведінці, робити звичкою
хороші речі, сприятливу поведінку для мого і його щастя. Для щастя тіла, психіки,
розуму та людей, які мають зі мною справи.
Ключовим словом для мене на початку практики було «мотивація». В
основі мотивації Ігоря років 12-ти лежало прагнення вижити, зберегти себе у
критично важких обставинах. Коли ця мотивація була здійснена, я збагнув за
багато років, що можу бути щасливим – і не боюся про це сказати чи написати.
Усі люди хочуть бути щасливими, усі живі істоти прагнуть цього. І як це не
дивно, але стан щастя, переживання щасливості не потребує зовнішніх факторів. Воно
може бути розототожненим із конкретним предметом, грошима чи людьми. Ми можемо
переживати щастя безпосередньо і просто так.
Коли нам не страшно, ніщо не загрожує, не болить сильно в тілі або
в серці, коли розум більш менш спокійний, визначення мотивації для себе не є
радикальною потребою. Я чув різні варіанти: хочу більше спокою, кращої
продуктивності, рівноваги, стресостійкості, кайфу, задоволення від життя тощо.
Але найцікавіше починається в людині, коли вона знає, що їй страшно, що їй
болить, із чим вона не «справляється», де заховані монстри всередині неї. Тоді
мотивація сильна, термінова, дійсно нагальна – це, по-суті, «копняк під зад»,
яким нагороджує нас життя.
Почни із мотивації. Спитайся у себе – чого я хочу досягти? Із чим
я хочу справлятися краще? Що я очікую від практики медитації? І спрости,
викресли із довжелезних списків своїх потреб щось не надто термінове, залиш ядро – одну-дві речі, одну-дві справи. Цього буде достатньо, щоб зупинити
кровотечу, біль, складні переживання і відновити легкі потоки простої радості. Навіть
ці прості речі можуть стати найскладнішим викликом за життя.
Коли у мене питаються щодо мотивації роботи із іншими людьми, у
мене бувають різні варіанти відповідей із відтінками гумору або серйозності.
Однак, простіше кажучи: якщо мені це допомогло, сподіваюся, допоможе іншим
відчути у собі трохи більше потрібного їм по-справжньому. Трохи більше радості,
трохи більше спокою, трохи легше підніматися зранку і не надто тривожно
засинати вночі. Крок за кроком.
Коментарі
Дописати коментар