SILVER SHADOWS

мені здавалося, що розв`язувати вузли - це цікаво. це як варіант науки - розібрати, роздивитися, дати можливість звільнитися певній складеній формі, "подихати" їй. це могла бути проблема в житті, наукова тема, ідея або їхня сукупність. але коли йдеться про емоційну сторону, то у ній "вузли" тісно переплітаються із окремими людьми. і саме люди є найважчими для мене - їхня "закрученість", комбінація ніби поширених думок, переконань, почуттів, які у один момент реалізуються в конкретній особі, в її житті, в окремій життєвій ситуації як вібрація різних хаотичних нот. мене не перестають дивувати люди. я не можу сказати, що спокійно ставлюся до їхньої присутності в моєму житті, але постійно переконуюся - з людьми цікавіше. завдяки хаотичним зустрічам дізнаюся більше про себе самого, бо, як в дзеркалі, прокидаються відображення, проекції, сподівання та мрії. спільні мрії різних людей. спільні сновидіння про Землю Обітовану. 

http://www.ex.ua/17703649 іноді медитація може спричинити "бедтріп" - досвід відкриття неприємних проявів минулого, теперішнього і страхів щодо майбутнього. вони можуть вдягнутися в костюми японських демонів або сусідів, міліціонерів або лікарів, старших людей або маленьких дітей з фільмів жахів. вони приходять як суцільний жахливий сон, в якому свідомість не заснула. свідомість продовжує сприймати все на рівні чіткості та розуміння. і власне тому образи жахають ще більше, адже сновидіння минає, мозок його видаляє у смітник для наступного дня. а це переживання свідомість мусить обіймати без фільтрів, без часто підготовки, втрачаючи віру, надію та здатність любити. нібито втрачаючи. цей досвід багатьох лякає, відштовхує і, якщо долучити тривожну музику, вселяє в нас щось темне, далеке і ледь пригадуване. але ж нічого не може вселитися в нас без нашої волі, ніщо не може затриматися у пам*яті, якщо немає жодного грунту для цього. все, що відбувається під час такого пере...

Перед тим, як зростуться кістки всесвіту, відросте волосся у лісів Амазонії та вкриються вологою пустелі Землі, ми ще встигнемо потанцювати на могилах, що вкривають кожен міліметр нашого життєвого простору. Хтось може реагувати негативно на факт смертності усього народженого, вбачаючи у філософіях історичні форми некрофілії, а хтось може збагнути, що філософи говорять про смерть лише для нагадування про важливість життя смерть лише нагадує - немає чого витрачати той відведений мізер на ненависть, шкоду іншим, страх проживати і дихати на повні груди. Факт смерті необхідний для життя, щоб не забувалися його тендітність, чутливість до порухів вітрів планетарного масштабу, здатність долати найстрашніші перешкоди, чи це лава, чи мікрометеорити, чи харчі із МакДональдз і засоби для миття посуду. Мені приємно, коли студенти про це кажуть, розмовляють, цінують короткі миті і прозріння. Навіть якщо вже за хвильку забудуть розмову, легке зворушення всередині і повернуться до власного ...

Завдяки Олексію я зміг побачити це, відкрити для себе, розсіятися поміж рисунками і потім зібрати себе вже через місяць. Манга «Спіраль» нарисована для живих, для тих, кого крутить життя і хто не здогадується про усю історію закручування у вир. Кожного серцебиття спіраль все сильніше закручується, вдавлюючи у потік живу тканину особистості. Хтось із читачів скаже, що закручує лише приречених мешканців селища. Хтось скаже, що ця історія – вигадка. Але це ж не зовсім так. Як у випадку будь-якої ідеї, вигаданою людиною, частково це стосується кожного із нас. Не обов’язково у цей момент бути втіленим  образом на аркуші, поруч із персонажами. Для цього просто можна бути, дихати і битися пульсуючим потоком у інших потоках навколо. Вир, який породжує спіраль у цій манзі, він уже захопив кожного з нас, хоч і не так сильно, але поступово витягує догори, розтягує до небес і зрештою залишить лише тіні, відбитки на асфальті, немов після вибуху атомної бомби. Відмінність між о...

Третя вправа у переліку ( http://www.ex.ua/89354257) ґрунтується на простому принципі «розслабити легше те, що було щойно напруженим». Відповідно, відчути розслаблення можна лише після напруження, а сильніше або інтенсивне напруження може при належному усвідомленні багато розповісти про ситуацію загалом у тілі та його сприйнятті людиною. Дуже часто у вправах вас просять – «розслабтеся», «відпочиньте», але найчастіше, це не зовсім вдається. Причини можуть бути різні. Наприклад, розслабити важко те, що не було особливо напруженим – немає різкого контрасту відчуттів. Буває, що важко розслабитися через велику кількість думок в голові і вони ніби підсилюють напругу в окремих ділянках тіла, в окремих мязах. Зверніть увагу, що коли ви концентруєтеся або «берете себе в руки», то тіло реагує руками (буквально), щелепою, бровами тощо. Якщо не відпускати думки, не відпочивати мисленням хоча би іноді, то напруження стає хронічним, неправильним і неритмічним для тіла загалом. Тому ми споч...

Моє серце – панельний будинок, в якому хаотично поселено натовпи істот, людей, музики та книг. Вони живуть поруч одне із одним, спілкуються і влаштовують вечірки. Іноді зранку стає дуже тихо. Це о 5-6, коли замовкають усі голоси. Це о 11-12 ночі, коли сон зачіпає усіх, окрім сов – тоді прокидаються зі сну нічні співрозмовники. Ми разом годину-другу можемо вдивлятися у ніч і чекати приходу Месії. Або чогось іншого, божественного чи демонічного – й те, й інше – величне за своєю природою. Тоді я стаю чимось більшим, ніж панельний будинок. Стіни будинку тонкі, тому чути усі розмови сусідів та сусідніх сусідів. Влітку тут дуже спекотно, бо воно нагрівається неймовірно швидко. Взимку холодно, бо будинок не тримає тепла. І скільки не паліть вогнища – буде пролітати холод і вигрібати руками усі залишки та рудименти енергії. Я – рудимент енергії. І хоч усе на своєму місці, а Том Йорк далі прокидається зі мною, коли всі інші вже сплять, будинок крихкий. Як рукавичка з казки. Усі в ньом...

щойно після 5-ти денного ретріту зрозумів, наскільки сильним є ефект від цієї вправи. вона може відрізнятися початком, серединою і кінцем, загальною схемою і послідовністю, але головне - це регулярність та поступове збільшення тривалості до 1 год. важливо знайти ділянку в процесі медитації, яка сприймається найлегше. серед буддійських вчителів поширеною є рекомендація щодо двох ділянок: 1) ніздрі та ніс; 2) стінка живота. можна звісно спробувати концентруватися на відчуттях у грудях або у шиї, але потік повітря поступово в цих ділянках буде послаблюватися у відчуттях і "згасати". ніздрі слугують "воротами", то там завжди буде повітря і його потоки. живіт - навіть у глибокому розслабленні буде рухатися, ледь відчутно, але цього буде достатньо. груди ж і шия потребують сильнішого потоку повітря, а отже зусиль в дещо іншому напрямі. наше завдання - вироблення вміння концентруватися. поступово в процесі розслаблення та гальмування основних мисленнєвих процесів,...

Ця проста вправа була однією із перших, які вдалися мені дуже добре і майже одразу. Усі ці феномени, які переживають практикуючі, схожі на перших порах, а потім починають мінятися в залежності від особливостей характеру, установок, світогляду та сприйняття самого себе. Отож. Ми сидимо і усвідомлюємо тіло, скануємо його і уважніше даємо розгорнутися відчуттям у різних ділянках. Спочатку вдається розглянути лише дуже загальні ділянки – руки, ноги, тулуб, голова. Іноді навіть це важко тримати постійно в увазі. Як правило, у переходах між ними, свідомість починає блукати. Це нормально, адже раніше ви дуже мало уваги приділяли тілесності як вона є. Апріорі нам видається, що тіло наше, воно очевидно існує і його іноді треба годувати, вмивати та доглядати. Це ніби щось таке існуюче як бонус для нашого мозку і голови. Тіло і наше сприйняття тіла – це доволі розірвані між собою речі. Тіло як таке, тобто у його природній даності переживається зовсім не так очевидно як підказує буденн...

 (10 грудня 1957 року) source:  http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1957/camus-speech.html   Отримуючи відзнаку, якою ваша вільна Академія щедро нагородила мене, відчув величезну вдячність, тим паче усвідомлюючи – наскільки ця відзнака переважає мої скромні особисті заслуги. Будь-яка людина, особливо артист, прагне визнання. І я також. Але я не міг не порівняти ваше рішення щодо мене і власне сприйняття себе самого. Чоловік майже молодий, багатий лише своїми сумнівами і недосконалою, незавершеною творчістю, який звик до життя насамоті або в усамітнені дружби, чи не відчуватиме він паніки потрапивши із стану самозануреності у центр сліпучого світла? Із яким відчуттям він прийме почесть в той час, коли інші письменники Європи, насправді визначні, засуджені на невідомість; в той самий час, коли його батьківщина переживає нескінченні злидні? Я пережив шок і внутрішнє сум’яття. Прагнучи відновити спокій, я був змушений узгодити себе із щедри...

Іноді люди хочуть займатися медитацією окремо, індивідуально, в парах тощо. Так переді мною постало питання – чи за це потрібно платити гроші за заняття, скільки має бути цих грошей тощо. Мені здається не зовсім правильним брати за це гроші. Не тому, що вони погані, брудні чи щось таке, а я затятий антикомерційник. Справа в тому, що індивідуальні заняття потребують трохи уважності, довіри, відповідальності і головне (що для мене особисто є важливим) – регулярності. Якщо людина розглядає такі заняття як форму розваги чи платної послуги – це мені не підходить. Спробую пояснити, чому саме: 1) індивідуальні заняття проводяться лише із людьми, яким я можу довіряти і які можуть довіряти мені. Тобто це не просто послуги за гроші, а спільний процес пізнання певних феноменів іншого характеру. Я відкриваюся людині, людина відкривається мені. Ми обоє збагачуємося і стаємо друзями. Але навіть від друзів хочеться серйозності у вправах; 2) гроші між друзями мають тенденцію до змін у ставленні....

1. сонливість. під час вправляння часто нападає сонливість - від незвички розслаблене тіло починає просити поспати, вимкнутися і трохи відключитися від реальності. справа в тому, що зазвичай існує два найвідоміших (стереотипних) стани свідомості - сон та діяльний режим. ми прокидаємося і засинаємо. коли працюємо, то утримуємо себе в режимі "активність", а коли десь сядемо в комфортне, тепле місце без конкретного завдання, то може увімкнутися "сплячий режим". це нормально. так само нормально переживати сонливість під час медитації - від неї неможливо втекти, її неможливо вирізати, але з часом свідомість перестане різко поділяти стани на лише 2. і після "розвантаження" ресурсу сонливості (який залежить зокрема від біохімічних факторів) свідомість починає "виринати" із сонливості, стабілізується фокус і тоді вже починається інший етап самопізнання. тому не варто різко засуджувати себе за дрімоту або "вимикання" в процесі дихання чи релакс...

1. регулярність. навіть якщо це вправа на 10-15-20 хвилин, то варто її практикувати хоча би раз у день. щоденно. вибрати собі час, місце, можна облаштувати навколо себе приємну атмосферу, вимкнути телефон, компутер і телевізор. це той час, коли ви будете не кимось іншим, а собою. не для когось, а для себе. це як маленький часопростір вашого комфорту та дослідження. 2. не очікуйте надто багато і надто мало. можна прочитати дуже багато книжок і статей про користь медитації для бізнесу, здоровля, стосунків і просто не почати медитувати. бо виявиться, що після перших занять нічого не змінюється. так само важко відмовитися від своїх "шкідливих" звичок, від витрати енергії на різні супровідні "важливіші" справи. і як часто буває у випадку людини - приходить розчарування. медитація - це не сибірський бальзам, рекламу якого можна побачити у всіх "бабулькіних" газетах. це не панацея від хвороб, від соціальних проблем тощо. медитуючи, ви стаєте собою більше, ча...

найкращі речі стаються в житті спонтанно, бо коли готуєшся до чогось, плануєш, то воно ніби проходить і відбувається, але якось "змазано" у плані переживань. із першим фестивалем коміксів "коміккон" сталося все спонтанно. написала Олександра, що є можливість виступити із лекцією. подав біографію і назву лекції про зомбі. купив квитки і далі про цю подію забув. бо була робота, дипломні, реферати, іспити тощо. 1. дім. в суботу увечері запакувався найнеобхіднішим, взяв ноут (якого ніразу не вмикав), електронну книжку, квитки, паспорт, Маринині приготовані з любовю лаваші і яблуко, і вафлі артек, заліз у поїзд, який їде 13 годин і поїхав. 2. чистилище. можливо це лише моя підозра або плід бурхливої фантазії, але складається враження, що поїзди придумали для психологічного тиску на людину. ці маленькі концтабірні комірки, в яких люди сплять і їдять, і спілкуються. ці комірки, в яких запахи переповнюються, переплітаються і набувають власного життя. можливо тут є св...

впродовж року ми спробували вправи із цього переліку: 1) усвідомлення тіла – перша вправа для кращого сприйняття тіла і спостереження процесів заспокоєння внаслідок «аналізу»; 2) усвідомлення дихання – спостереження дихання і засвоєння «дихального» фундаменту будь-якої медитації в буддизмі. Взаємозв’язок дихання і станів свідомості; 3) посилена релаксація – інтенсивне розслаблення і сприйняття свідомістю контрасту напруження і звільненої енергії; 4) візуалізація і робота із образами – підключення образного мислення і творчого потенціалу для аналізу символів психіки; 5) усвідомлення музики – спостереження впливу музики на процеси мислення і можливостей «ширшого» діапазону; 6) поглиблення фокусу і ефект «блискавок» - перенесення досвіду інтенсивної релаксації всередину свідомості і спостереження ефекту зануреного фокусу; 7) усвідомлення приємного і плекання щастя – побачити в собі джерело приємного і розкрити його потенціал у самореалізації; 8) основи метта-бгавани і пл...

мабуть варто трохи про це написати, бо завдяки величезній хаотичній кількості літератури, складається враження, що медитація - це всьо і одразу або щось дуже таємниче і езотєрічєскє. саме слово "медитація" - не дуже вдале слово, яким позначають усю палітру методик для роботи із тілесним, психічним, психосоматичним та духовним рівнями всередині людини. не вдале слово тому, що воно етимологічно походить від латинського "meditatio" - роздумувати, планувати, вправлятися тощо. не всі методики мають на меті "роздумувати", "планувати" чи "вправлятися". власне навпаки - переважна більшість із них, особливо індійського, буддійського та далекосхідного походження, мають на меті вийти за потік думок, припинити його, пригасити і таким чином звільнитися на коротку мить від "конвенційного" світосприйняття, в якому планування та змагання у вдосконаленні себе є необхідними пунктами. але оскільки це слово вже прижилося, його вживають всюди,...

http://beinart.org/chet-zar-monsters-inherit-earth-2/ Автор - Carrie Ann Baade Взято із - “Black Magick: The Art of Chet Zar” by beinArt Publishing. Чи заплющували ви очі під час перегляду жахіть? Чи вмикаєте на повтор вжахаючу сцену знову і знову, вішаєте постер із невимовним жахіттям у своїй спальні і живете із ним? Якщо ви вслухаєтеся у дзенькіт кігтів і крапання отрути і не заплющуєте очей, коли зазвичай людина сахається, то отримуєте можливість досліджувати феноменальне. Улюбленими суб’єктами Чета Зара є ті, котрих ми уникаємо. Його роботи поєднують усвідомлення аутсайдера і уміння традиційного митця. Пробуджуючи глядача для польоту і захвату, Зар віддає верховенство власному несвідомому у малюванні нешаблонних портретів монстрів. Історично склалося, що функцією портрету було підкреслити статус зображуваної людини і максимально вшанувати її. Зар розвиває цей старий формат для підкреслення статусу тих, хто з’являється в кульмінації фільму жахів, виводячи цих потвор на...

Люблю свою роботу. Викладати. Кожного дня ходжу на заняття зі спокійною душею і пробудженим розумом. Зустрічаю нових людей, розмовляю, ділюся, розвиваюся. За що вдячний студентам і колегам. Іноді буває важко. Одна якась річ може раптово вибити із доволі щасливого ритму у кафкіанський. Так склалося, що мені завжди було важко із людьми, точніше із тим, що у несвідомому сприймається як організація людей, система, як безособове утворення, в якому існують лише папірці, а не люди. Цього разу мене вибили із колії.. перспективи нових вимог майбутніх доцентів. Все, що залишилося зробити за старими вимогами – це доробити текст посібника для студентів, щоб полегшити їм навчання і розважитися із купою літератури. І на все достатньо часу. Але оця перспектива знову мати справи із бюрократичною системою за новими правилами, які нереально виконати за півроку без грошей, перетворюється на страшний сон – підписи, документи, рішення, витяги тощо. Поодинці із цими потворами можна справитися, але не ...

Коли мені було років 8, я прочитав біблію. То був такий період в житті, коли психіка хотіла знайти сенс у цій книзі, а отже пояснити людям моменти, яких вони хотіли уникнути. Весь цей «період» дуже дратував бабцю, яка себе досі вважає католиком, не забуваючи про поклоніння сталіну і його епосі. Виявляється, що вона розуміла біблію назагал, у загальному сенсі, як втілення надземного порядку і приписувала цій книзі багато речей, яких там не було. А моя дитяча голова була схильна до сприйняття деталей, завдяки попередньо прочитаним книгам про Шерлока Холмса. в результаті рідня отримала купу міні-конфліктів, коли висловлювання і вчинки не збігалися із ідентичністю «Християнин», а суперечності не загладжувалися. Маю на увазі речі, які у старому і новому заповітах між собою не співпадають – в житті виявилося, що логіка тут нідочого. А згодом, коли мій інтерес до цієї книги і релігії пройшов стадію захвату і дійшов до стадії критичного сприйняття (на філософському факультеті), зрозумів, щ...

Мій мобільний телефон не найкрутіший. Він навіть не смартфон. Він навіть не мій, насправді. Як і багато інших речей, які мені хтось дарує або віддає. Як і багато інших речей, які дарую або віддаю. Просто комусь в якийсь момент ця річ стає потрібнішою. Як шапки, картини, листи, добрі слова, обнімашки, поради, чай та багато чого іншого, за винятком хіба білизни. Мій телефон від сестри. На ньому досі є наклейка « Ты можешь помочь собакам» . Не впевнений чи ця теза правдива. Завжди здавалося, що найкращим рішенням стосовно собак буде просто залишити їх в спокої і розбиратися самотужки. Годувати звісно, доглядати. Але емоційно і етично дати собакам і котам спокій. Як і решті планети. Ще він зелений і якби не сіра обгортка, то видавався зовсім несумісним зі мною у життєрадісності. Мій телефон робить фотографії і деякі з них просяться сюди, розповісти про себе, про когось, про моменти.. отож коротка історія шкіри фотоапарату на телефоні моєї сестри.  1) це арніка. французький...

Де мій старший брат, де мій батько? Де вчитель, який залишить після себе одяг, велосипед і книжки? Він вже був? Був. Просто забуваю. Хочеться не речей (які час забирає), не книг (які прочитуються) і навіть не велосипед (який згодом вкрали з підвалу), а живої людини. Хочеться прийти до живої людини, яка міняється, оновлюється, постить життя, буває впертою і проявляє характер. Жива людина, яка не поводиться як штучний інтелект – це первісна жага і жахіття кожного з нас. Скільки емоцій може сколихнути пісня, кілька пісень, що написані проникливо і проникливо діють. Я народився в країні, якої вже не існує. Прожив у ній 6 років і відпустив. Чи ні? Куди ділися 6 років? Немов у Нарнії побував, але такій страшній, іншій, гіршій, де персонажів замінили поліклініки, вчительки і виховательки. Де події навколишнього світу дуже дивно перепліталися із світом уяви і вірилося у все. Наприклад у свою здатність співпереживати іншим. Іншому. Комусь ще, із живим серцем, хто думає, розмовляє, ...